Президент Туреччини Ердоган намагається грати на різні вектори як на Західний, так і на Східний
У Кремлі офіційно підтвердили, що у лютому російський диктатор Володимир Путін зібрався відвідати Туреччину. І наголосили, що одним із основних предметів переговорів стане ситуація в Україні. До чого може призвести ця подорож? Яку гру може вести турецький лідер Реджеп Ердоган, враховуючи, що Туреччина, все ж таки, член НАТО, а РФ, за заявами її керівництва та пропагандистів, якраз таки воює з Альянсом? Видання "Коментарі" із цими питаннями звернулося до експертів.
Турецький лідер намагається уявити себе не просто регіональним, а й глобальним гравцем
Генерал армії України, екс-глава Зовнішньої розвідки України (з 2005 до 2010 року) Микола Маломуж вважає, що Ердоган намагається грати на різні вектори. На Західний (як країна НАТО, отримуючи доступ до озброєнь та техніки партнерів, ринки збуту), а також на Східний (зокрема реалізуючи економічні інтереси, пов'язані з РФ).
"У мене було кілька особистих зустрічей із турецьким лідером. І я попереджав про небезпеку стати енергетично залежним від Росії (АЕС, "Турецький потік" тощо). Не кажучи вже про військове співробітництво з цією країною (той самий контракт на постачання до Туреччини російських С-400). Інакше рано чи пізно ситуація стане загрозливою для офіційної Анкари. Так приблизно зараз і виходить. У той час, як РФ відкрито погрожує НАТО, одна з країн-членів блоку має із нею тісні зв'язки", – зазначає експерт.
Так, уточнює він, Туреччина підтримує Україну. У тому числі у військовому плані. Чітко акцентує на важливості поваги до нашої територіальної цілісності, особливо в ракурсі Криму, де РФ влаштовує гоніння на кримських татар. Але відбуваються й ігри із Росією. Що грає проти самої Туреччини.
"Як наслідок – зростає недовіра із боку західних партнерів. Є проблеми у торгівлі, щодо постачання сучасних озброєнь, є навіть санкції проти низки турецьких структур, які допомагають РФ обходити ті чи інші обмеження, – перераховує експерт. – Зрозуміло, що Туреччина заробляє на складній для країни-агресора ситуації. Заробляє на аграрці, туризмі, на енергоресурсах. Але є, все ж, стратегічні речі, які набагато важливіші".
При цьому Ердоган, на думку Миколи Маломужа, намагається грати ще й на тому, що може виступити посередником, якщо вже ж між Заходом і РФ, НАТО і РФ, Україною і РФ така конфронтація.
"Турецький лідер намагається представити себе не просто регіональним, а й глобальним гравцем. У березні 2022-го саме в Стамбулі мало не було укладено мирну угоду. А влітку 2022-го з'явилася "зернова угода", похована Росією через рік", – нагадує генерал.
За його словами, враховуючи такий розклад, Путін багато надій покладає на Туреччину, де залишається рукостисканим, незважаючи на свій статус військового злочинця, оголошеного у міжнародний розшук.
"На зустрічі, швидше за все, йтиметься про розширення двосторонніх відносин із вищеназваних тем. Про можливі переговори Москви із Заходом. Але не з Україною, хоч наші закордонні партнери зобов'язалися дотримуватись принципу – нічого про Україну без України. Втім, це ніколи не зупиняло Кремль продовжувати такі спроби. Сподіваючись домовитися із Заходом про схиляння Києва до хоча б заморозки конфлікту – із залишенням за Москвою захоплених нею територій, зупинкою євроатлантичної інтеграції України тощо. Така тема, мабуть, дискутуватиметься у закритому режимі. У тому числі з обговоренням варіанта "заморожування" конфлікту. Не виключено, що за корейським варіантом. Висловлюватимуться аргументи у стилі "всі втомилися від війни, треба щось швидше вирішувати". Порушиться також тема Близького та Середнього Сходу, війни Ізраїлю з ХАМАС, що болісно сприймається Туреччиною", – прогнозує експерт.
І Ердогану, і Путіну такі зустрічі вигідні, упевнений Микола Маломуж. І деякі сигнали вони точно подадуть тим самим США. Але поки що це буде швидше зондаж, визначення позицій.
Поїздка до Туреччини – це така собі показуха
Політолог, партнер міжнародного комунікаційного агентства Good Politics Максим Джигун також вважає, що така зустріч потрібна Путіну та Ердогану. Але кожен із них, акцентує він, закладає у неї свої смисли.
"Можливий путінський візит до Туреччини пов'язаний, зокрема, з березневими перевиборами Путіна. І йому важливо продемонструвати, що він - не ізольований, не розшукуваний військовий злочинець, а рукостисканий лідер міжнародного рівня. Тож поїздка до Туреччини – це така собі показуха. Мовляв, дивіться, міжнародні ордери на арешт не працюють, я можу подорожувати світом навіть у країну-члена НАТО. Це сигнали і для внутрішньої пропаганди, і зовнішньої аудиторії", – зазначає експерт.
Ердогану, продовжує він, ця зустріч також потрібна. Так він хоче показати, що Туреччина чи не єдина з країн НАТО може співпрацювати з різними гравцями. І бути якимось посередником у відносинах між Заходом та Росією, ключовим переговорником. Країною, яка потрібна НАТО не лише в економічному сенсі, а й у дипломатичному.
"Швидше за все, Путін намагатиметься грати на темі переговорів, – прогнозує Максим Джигун. – Йому важливо показати Заходу, що немає сенсу надалі фінансувати та озброювати Україну. Мовляв, РФ готова домовлятися. Навіть, можливо, йти на якісь поступки у контексті вступу України до НАТО. Але що захопила – вже не віддасть. Думаю, через Ердогана, який ментально близький Путіну (такий самий авторитарний лідер), такі сигнали будуть передані на Захід. Головна мета Кремля – обмежити західну допомогу Україні".
Читайте також на порталі "Коментарі" - чи виправдаються наші очікування щодо підтримки ЄС: що стане ключовим.