Індія, Туреччина, Китай, країни Африки, як основні імпортери російської нафти, продовжують допомагати країні-агресорові отримувати гроші для війни проти України
Російська нафта продовжує надходити до країн ЄС у вигляді пального з інших країн, незважаючи на відповідне ембарго. Як пише Spiegel, особливо тут старається Індія. Чому таке відбувається? Яких заходів слід вжити, щоб прикрити наявні лазівки, а також завдати нового удару по російській економіці, яка живе в основному за рахунок торгівлі нафтою, нафтопродуктами та газом? Портал "Коментарі" із цими питаннями звернувся до експертів.
Дешева російська нафта переробляється, перетворюється на нафтопродукт, який за рахунок своєї дешевизни активно заповнює Європу
Експерт з ринку нафтопродуктів, директор "Консалтингової групи А-95" Сергій Куюн зазначає, що Євросоюз уже збирається розширити санкції проти судноплавних компаній та окремих танкерів.
"Це – одна з проблем, яка проявила себе останні півроку, після введення проти РФ спершу нафтового ембарго (5 грудня 2022-го), а потім і ембарго на нафтопродукти (з 5 лютого 2023-го). Такі кроки щодо Росії було неможливо уявити ще рік тому. Не кажучи вже про такий безпрецедентний захід як цінову стелю на російську нафту в 60 доларів за барель, – зазначає експерт. – Санкції, безперечно, працюють. Ціна на нафту провалилася. Вона нині нижча, ніж була до російського вторгнення в Україну. Дефіциту на ринку немає. У той же час ми бачимо повідомлення про те, що країна-агресор нарощує експорт. І це логічно. РФ через падіння цін стала менше заробляти на кожній тоні. Відповідно, щоб хоч якось утримати прибутки, доводиться більше експортувати і палива, і сировини. Що Росія і робить, ще більше обвалюючи ціни".
Ринок, тим часом, повністю трансформувався, продовжує Сергій Куюн. І "намалювалися" посібники росіян у цьому експорті.
"З найближчих прикладів – Туреччина. Саме вона є найбільшим імпортером російського дизельного палива. Його приймає безліч турецьких портів. У той же час Туреччина різко наростила експорт нафтопродуктів. Власне, відбувається таке. Туреччина купує (зі знижкою 20-25% до неросійських аналогів) російське паливо. І або використовує його сама, а своє експортує (заробляючи на цьому). Або (є серйозні підозри, особливо в українських трейдерів) - відбувається підробка документів. Внаслідок чого російське паливо "перетворюється" на турецьке (або саудівське, арабське, індійське). Після чого саме в такому вигляді починає курсувати світом. Навіть в Україні видно різкий сплеск постачання палива з Туреччини", – пояснює експерт.
За його словами, ще один подразник – Індія. Вона останнім часом наростила імпорт російської нафти у 10-11 разів. І на цьому фоні різко зросла відправка до Європи індійських нафтопродуктів.
"По суті, дешева російська нафта, куплена з великою знижкою, переробляється, перетворюється на індійський нафтопродукт, який завдяки своїй дешевизні активно заповнює Європу. Звідки вже звучать заклики вивчити таку поведінку Індії, – наголошує Сергій Куюн. – По суті Індія нічого не порушує. І ту ж російську нафту вона купує явно дешевше за встановлену цінову стелю. Але Європа не дивитиметься на це вічно, сигнал від чиновників уже пролунав".
Це, наголошує експерт, найяскравіші приклади. Те саме роблять країни Африки - Єгипет, Алжир, Марокко. Вони раптом різко перетворилися на експортерів палив на фоні зростання покупок ними російського дизпалива.
"Що стосується логістики – за ці місяці вималювалися окремі компанії, танкери, які працюють із російськими вантажами. Вони ховаються, відключають навігаційне обладнання, щоби заплутати сліди, приховати свої переміщення. Багаторазово це російське паливо переливається у море з танкера на танкер, – розповідає експерт. – Але ж аналітики працюють, супутники літають. Йде фіксація та аналіз. І, гадаю, перші списки тих же танкерних компаній, окремих суден, які допомагають РФ обходити санкції, ми невдовзі побачимо".
При цьому продовжує Сергій Куюн важливо розуміти суть санкцій. Захід не хоче вбивати російську нафтогазову промисловість. Йому важливо, щоб та, як і раніше, виробляла багато нафти та нафтопродуктів. Але щоб Росія на них не заробляла. Щоб, умовно кажучи, все продавалося за собівартістю.
"Для РФ це все одно буде вигідно. Таким чином, вона зберігає робочі місця, інфраструктуру, не консервує родовища. Але при цьому втрачає доходи для фінансування війни", – пояснює експерт.
За його словами, глобальна трансформація була очікуваною. Санкції працюють саме так. Тепер РФ змушена продавати нафту та нафтопродукти не своєму найближчому сусідові – Євросоюзу, що було дуже вигідно, а вести своє паливо та сировину чи не через всю планету, ще й таємно.
"Одне з американських видань нещодавно показало, як один із нафтових танкерів йшов 93 дні до Індії. Якою буде ціна цього продукту з таким транспортуванням? Адже продавати доводиться ще й куди дешевше за середньоринкові ціни, – підкреслює Сергій Куюн. – Те, що Індія, Китай нарощують постачання роспалива – було очікувано. Інша річ, що Європа має поставити цьому заслін і цим додатково обмежити ареал збуту "кривавого" палива, а отже, і прибутковість торгівлі ним".
Зараз потрібно не дозволити Росії обходити введені обмеження
Фахівець із держполітики у паливно-енергетичному комплексі, доктор наук з державного управління Геннадій Рябцев міркує так:
"Неправильно думати, що економічні санкції, які введені (і ще вводитимуться) проти РФ, здатні припинити її агресію (війну) проти України. Вони також не здатні призвести до обвалу російської економіки. Мета санкцій – інша. А саме – позбавити РФ наддоходів від торгівлі експортними товарами та економічної зброї (зокрема – нафтогазової)".
За словами експерта, якщо раніше Кремль мав можливість використовувати нафту і газ у політичних цілях, то тепер цього його позбавлено.
Якщо раніше Москва була здатна впливати на нафтові та газові котирування у світі у своїх цілях, то тепер вона й цієї можливості позбавлена.
"Ці цілі санкцій вже досягнуто, – наголошує Геннадій Рябцев. – Тепер йдеться про те, щоб не дозволити Росії оминати введені обмеження. Цьому повинні сприяти вторинні санкції проти фінансових посередників, запровадження обмежень на вік танкерів і газовозів, які обслуговуються у світових портах (т.к. "тіньовий флот" РФ складається в основному з судів, випущених понад 30 років тому), а також недопущення продажу у країни ЄС та Британської співдружності нафтопродуктів, вироблених із російської нафти в інших країнах".
Читайте також на порталі "Коментарі" - як унеможливити агресію РФ – що запропонувати людям з деокупованих територій.