В Інституту масової інформації вважають, що законопроєкт № 14057 містить надмірно жорсткі вимоги до медіа та загрожує цензурою
21 вересня у Верховні Раді зареєстрували законопроєкт №14057, який передбачає масштабні зміни в Цивільному кодексі України. Документ одразу викликав критику з боку журналістської спільноти та правозахисників і став предметом гострих дискусій. На їхню думку, ухвалення законопроєкту призведе до цензури, самоцензури й масових судових процесів проти медіа, що фактично заблокує незалежні журналістські розслідування в Україні. В той же час спікер Верховної ради Руслан Стефанчук заспокоює, наголошуючи що занепокоєння перебільшене. Тож чи є загроза для діяльності незалежних медіа від цього законопроекту? Чому журналісти говорять про загрозу цензури? Видання "Коментарі" з цими питаннями звернулося до експертів.
Появу даного законопроекту вважаю виправданою
Голова профспілки Український незалежний фонд юристів, голова АТ "Кравець та партнери", адвокат Ростислав Кравець зазначив, що, якщо об'єктивно прочитати цей законопроект, то він не несе загрози ні свободі слова, ні встановленню цензури, ні іншими додатковими санкціями щодо журналістів чи так званих журналістів-розслідувачів.
"Об'єктивно цей законопроект навпаки додає додаткові механізми для того, щоб можна було врегулювати питання, пов'язані зі розповсюдженням недостовірної інформації або інформації, яка не відповідає дійсності, а також завданню шкоди, честі ділової репутації особи, яка фігурує у тих чи інших публікаціях і замість того аби подавати позови до суду це можна буде врегулювати і безпосередньо в досудовому порядку. Тим більше, всі ці норми і так досі існують у Цивільному кодексі і в принципі застосовуються. Тому об'єктивно не зовсім зрозуміла взагалі така бурна реакція деяких журналістів щодо цього законопроекту. При цьому вони так і не пояснюють, які саме права і реально якою нормою може бути порушено", – зазначив експерт.
Ростислав Кравець зауважив, що певні журналісти просто намагаються маніпулювати цією темою, щоб і надалі безконтрольно поширювати безпосередньо будь-яку інформацію, яка не має жодного відношення до реальності.
"На сьогодні цей законопроект, про який йде мова, не містить жодної норми, яка би збільшувала якусь відповідальність. Навпаки, він дає змогу врегулювати ті питання, якщо журналісти чи так звані журналісти поширили недостовірну інформацію. Що ж стосується права на забуття, то об'єктивно його давним-давно треба вже вводити в Україні. Існує безліч рішень Європейського суду з прав людини, існують відповідні закони в Сполучених Штатах Америки, які дають право фізичній особі щодо прибирання інформації щодо неї. У даному випадку я вважаю це також виправданим. Тому що особа не може все життя постійно піддаватися якійсь критиці, тим більше, якщо вона не займає якихось державних посад", – констатував співрозмовник порталу "Коментарі".
Ніхто не збирається відразу карати всіх журналістів
Адвокат, кандидат юридичних наук, громадський діяч Сергій Войченко так прокоментував ситуацію:
"Якби це непопулярно не звучало, але це палиця у двох кінцях. З одного боку, ми говоримо про свободу слова, але чи можна правом одного порушувати право іншого? І у цьому випадку людина щодо якої хочуть подати непідтверджену інформацію, незахищена. Як приклад можна взяти випадок, коли особу затримали співробітники правоохоронних органів. І тут же в деяких ЗМІ з’явилися фотографія цієї особи, прізвище, посада і таке інше. Де межа між інформуванням суспільства і захистом цієї особи? При тому, що особа не визнана злочинцем".
Найцікавіше, продовжує адвокат, коли буде виправдувальний вирок, ні один журналіст не зайде на свій сайт і не видалить цю інформацію. Йому байдуже, а інтернет все збереже.
Експерт говорить, що у його практиці були випадки звинувачення людей на досить сумнівних сайтах.
"І, коли позивач йде до суду і просить спростувати цю інформацію, то ніхто від ЗМІ навіть не хоче приходити. Завжди зручно говорити про наступ на свободу слова, але потрібно думати перш, ніж писати. Потрібно виважено підходити до подачі тієї чи іншої інформації. І тому називати це спробою якогось тиску на ЗМІ я би не став. Я би це назвав, швидше за все, спробою захистити людину від голослівних звинувачень. Точка сидіння визначає точку зору. Але в журналістському середовищі добре знають, що є замовні публікації, є піар-кампанії", – зазначив експерт.
Він додає, при цьому не потрібно думати, що прийняли закон і відразу всіх журналістів почнуть карати. Є суд де можна довести свою правоту.
"Якщо ви, як об'єкт цієї публікації, хочете себе захистити, бо вважаєте, що ця публікація порушує ваші права та законні інтереси, ви маєте мати інструменти для захисту. Закон вам дає такі інструменти. Ви йдете до суду в цивільний процес, тобто після звернення до суду автоматично інформація не визнається недостовірною. Обов'язок доказування лежить на позивачеві. Процес змагальний і журналіст має заперечувати, але відразу ж позивач опиняється у невигідному становищі, бо йому потрібно доводити, що ця інформація неправдива. А, якщо журналіст доведе, що ця інформація правдива, то йому боятися нічого. Тоді виникає запитання чи дійсно цей законопроект такий поганий?", – задається питанням Сергій Войченко.
Підсумовуючи експерт зазначив, що порядок має бути. І у нормальних країнах людина має мати право на захист.
"Людина має право на професію. І тут журналістів ніхто не обмежує, просто держава дає можливість захищатися від сумнівних людей в цій професії", – резюмував адвокат.
Читайте також на порталі "Коментарі" - про що говорять нові заяви Трампа: чи справді він змінив свою позицію по війні в Україні.