21 липня Білий дім повідомив, що Байден чекає Зеленського в Вашингтоні 30 серпня
Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба і глава Офісу Президента Андрій Єрмак вже прибули в США для підготовки наміченого на 30 серпня візиту Володимира Зеленського в Вашингтон. Навіщо прибувати майже за чотири тижні до зустрічі Зеленського з Байденом? Які очікування від цієї зустрічі?
Політтехнолог, партнер SIC Group, Глава Інституту демократії і розвитку "PolitA", член IGAPA Катерина Одарченко називає помилкою думку, що саме під час зустрічей тих же президентів обговорюються комплексно якісь питання і виноситься якесь рішення.
"Насправді, рішення формується апаратами і структурами цих апаратів (спецпредставники, зовнішньополітичні відомства - МЗС, Держдеп) задовго до власне зустрічі глав держав. У цьому задіяні сотні людей - в аналітиці, формуванні рішень, переговорах. І в цьому ракурсі можна розглядати таку ранню (якщо враховувати, що зустріч Зеленського з Байденом запланована на 30 серпня) візит Кулеби і Єрмака в Штати, - вважає Катерина Одарченко. - Тому що сама по собі зустріч президентів - це вже результат безлічі попередніх переговорів. І результат може бути як позитивним, так і негативним. Наприклад, результат домовленостей між США і Німеччиною по "Північному потоку-2" (нагадаю, що російсько-європейський проєкт фактично вивели з-під санкцій) був на руку офіційному Берліну. І зіграв проти України. Тому що ми не досить ефективно захищали свої інтереси, тоді як прихильники СП-2 докладали куди більше зусиль. Використовуючи при цьому всі методи: від цивілізованого лобізму до зовнішньополітичного шантажу, до якого нерідко вдавалася Росія".
При цьому Катерина Одарченко, посилаючись на свій досвід роботи в Вашингтоні, наголошує, що серпень - не найкращий період для зустрічей.
"У Вашингтоні практично нікого немає в цей період, це час відпусток. Мені це нагадує трагікомічну ситуацію, коли під час минулої інавгурації багато українських політиків приїжджали, фотографувалися на тлі Капітолію - типу проводять робочі зустрічі там. Хоча офіси більшості конгресменом і сенаторів знаходяться здебільшого в сусідніх будівлях. Сюрреалізм ще і в тому, що Капітолій під час інавгурації закритий в цілях безпеки. І таке глобальна брехня, коли їдуть просто фоткнуться, що не ведучи системну роботу, ні до чого доброго не призведе, - підкреслює експерт. - Я не кажу, що представники нинішньої української влади будуть діяти так. Але попереджаю, що так робити не треба, і що роботу з вибудовування відносин потрібно вести постійно ".
Експерт Українського інституту політики Владислав Дзівідзінскій звертає увагу, що судити про мотиви візиту глави МЗС і ОП в США ми можемо поки лише з постів і заяв Кулеби.
"Якщо виходити з цього, вони створюють красиву картинку важливості зустрічі, її доленосності для майбутнього України. Але ця картинка хороша хіба що для внутрішнього споживача, який поверхово сприймає інформацію. А для розуміючих людей видно ряд слабкостей української позиції ", - зазначає Владислав Дзівідзінський.
Він підкреслює, що Кулеба акцентує увагу на факті запрошення Байденом Зеленського. І навіть йде уточнення, що Меркель і Зеленський - це два лідери, які після інавгурації Байдена були їм самим запрошені в Білий дім.
"На мою думку, це виглядає скоріше як виправдання на критику, що ОП і Зеленський наполегливо напрошуються в друзі до Байдена, після його становлення президентом, намагаються бути йому чимось цікаві. Тобто, зараз робиться такий собі акцент, що ніхто не напрошувався, що "нас самих запросили". Другий фактор, який, як на мене, є демонстрацією слабкості - то, що представники України відразу почали виправдовуватися щодо "шантажу". Пояснюю. Багато експертів звернули увагу, що після схвалення США добудови "Північного потоку-2" Зеленський і його адміністрація в дуже короткі терміни почали вельми щільне спілкування з Китаєм. Який, нагадаю, зараз на світовій арені конкурує з США. З боку Зе-команди був зроблений ряд прокитайських заяв, проведені розмови з представниками КНР, підписані якісь угоди. Багато хто розцінив це як певний шантаж Вашингтона з боку Києва. Мовляв, якщо США і далі будуть забувати про свої обіцянки щодо України, то ми станемо дружити з головним стратегічним опонентом США - Китаєм. І поетом Кулеба заявив, що ніякого шантажу бути не може, як і розмови на "підвищених тонах". Хоч сам факт цього уточнення - вже прояв слабкості", - вважає Владислав Дзівідзінскій.
На його думку, нинішнє українське керівництво намагається відійти від позиції, що ми їдемо в ролі прохачів. Але виходить не дуже. Можливо, з цим пов'язано те, що в США вирушив і Єрмак, хоч адміністрація Байдена не раз показувала, що він не є для них бажаним переговірником.
"Таке враження, що Зеленський злегка дражнить наших американських партнерів, - зазначає експерт. - Ну, а те, що цей візит почався за майже чотири тижні до зустрічі президентом, виглядає як зондування ґрунту. Щоб під час очної зустрічі з Байденом не було провалів в позиціях Зеленського. Цей час буде витрачено на те, щоб дізнатися, на що американці готові, які теми піднімати варто, а які - ні. Адже хворобливу тему того ж "Північного потоку-2" можна подати з різних позицій. Втім, якщо США не мають наміру перешкоджати запуску СП-2 (а так, судячи з усього, воно і є), то піднімати цю тему (особливо в ключі якихось вимог) - програшний варіант для Зеленського. Точно буде розмова про російський чинник, про поглиблення співпраці між США і Україною. Протягом залишився до 30 серпня часу буде зроблена спроба намацати такі позиції, щоб виїхати з США з красивим обличчям. Але вся ця картинка - швидше за надування щік з метою справити враження на українського глядача, ніж вагома позиція України на геополітичній арені. Думаю, в адміністрації Байдена прекрасно розуміють, що нинішній українській владі в сьогоднішніх реаліях нічого запропонувати Штатам в рамках міжнародного співробітництва ".
Нагадаємо, щодо саміту Кримської платформи, який повинен відбутися 23 серпня, залишається менше трьох тижнів . Експерти для порталу "Коментарі" оцінили підготовку до заходу, а також розповіли, чи виправдає воно очікування.