Україна в заручниках олігархів. Охорона здоров’я

Українська система охорони здоров’я вже давно є більше бізнесом, ніж здоров’ям. Контроль олігархічних груп та бюрократичних кланів, вплив іноземних реформаторів викривили ситуацію в галузі. Зменшення населення України з 52 млн до 43 млн в тому числі відбулось через ось такі експерименти та комерціалізацію медичної сфери. Тому ліквідація бюрократично-олігархічної медицини та впливу на галузь сторонніх гравців – це одні з головних викликів для України. Як під час війни, так й після перемоги.

Охорона здоров’я, фарма та бізнес

Медицина та бізнес-моделі

Як в умовно тоталітарних, так й в умовно демократичних країнах є одна й та ж проблема. Під егідою ВООЗ світова галузь охорони здоров’я перетворилась в один з найприбутковіших бізнесів, в інструмент політико-адміністративного впливу, в інструмент для різноманітних експериментів. Коріння цього закладено в бізнес-моделі: сучасній світовій медицині з економічної точки зору не вигідно, щоб переважали здорові люди. Тоді не буде потрібно стільки медичних чиновників, функціонерів та бізнесменів, стільки ліків. Рухнуть багатомільярдні фармацевтичні виробництва. Взагалі у сфері охорони здоров’я планети станом на 2015 рік оберталось 7,3 трлн доларів (для порівняння – увесь держбюджет США на 2023 рік – 1,7 трлн доларів). Схвалена ООН того ж 2015 року резолюція про універсалізацію медицини у світі — це також крок в інтересах подальшого розвитку світової системи охорони здоров’я, як дуже прибуткового бізнесу.

Розповсюджена оманлива думка, що таких проблем не було у радянські часи, що у Союзі була якісна, доступна, безкоштовна медицина, яка була побудована по системі академіка Семашка – у цієї моделі передбачалась наявність великої кількості лікарів та медичних закладів, декларувалось право громадян на кваліфіковану безплатну медичну допомогу. Усі заклади охорони здоров’я були де-факто єдиною ієрархічною гігантською корпорацією. За ієрархією, на першому рівні терапевти повинні були вирішувати більшість проблем, більш складні випадки передавали міським, обласним, республіканським лікарням. Попри задекларовані сенси, система Семашка не надавала рівний доступ до якісних медичних послуг усім громадянам СРСР – були "блатні" лікарні для топ-функціонерів КПРС, КДБ, МВС, для топ-функціонерів важливих галузей, лікарні залізничників, нафтовиків тощо. Ці "блатні" клініки у майбутньому стали одними з центрів створення медичних олігархічних кланів.

Серйозне охоплення громадян СРСР медичними закладами та послугами існувало не тому, що влада СРСР переймалась питаннями здоров’я населення, а тому що Радянський Союз існував спочатку у режимі індустріалізації, потім як промислова індустріальна країна. Під таку економічну модель та відповідний ринок праці були потрібні достатньо здорові люди. Крім того, завдяки широкому охопленню населення медичними закладами та дотриманню нормативів щодо регулярних оглядів влада збирала важливу статистичну інформацію для керування країною. Й головне – широке охоплення медициною сформувало у населення сучасну культуру споживання медичних послуг. Тобто "медичні олігархи" монетизували створену радянською системою Семашка модель поведінки громадян.

З 1990-х все гучніше лунають заклики о необхідності реформування української системи охорони здоров’я під "європейські" та "західні" стандарти, мовляв, після цього покращиться здоров’я громадян України, настане лад у системі. Це маячня, корисна "медичним олігархам". Тим більше, усі "європейські" та "західні" моделі – це, в першу чергу, моделі в інтересах т. зв. Big Farma та медицини не у сенсах здоров’я, а як дуже прибуткового транснаціонального бізнесу.

"Ні в Європі, ні у США в принципі немає системи охорони здоров’я, це явище може існувати тільки в соціалістичних країнах, тому що для них люди – це ресурс, який важко поновити, – каже "Коментарі" експерт Української фабрики думки Юрій Гаврилечко. – В капіталістичних країнах існують лише продаж медичних послуг та ринок фармацевтичних препаратів. Тому демонтаж системи Семашка – це перехід у т. зв. "дикий капіталізм". До речі, українські біженці у ЄС вже зіткнулись з тим, що там зараз кваліфікація лікарів значно нижче, ніж в Україні".

"Я брав участь у фокус-групі на користь Уляни Супрун, — розповідає "Коментарі" заступник очільника правління Всеукраїнської медичної спільноти Костянтин Надутий. – Разом з нами працював гість з-за кордону, який захворів та потрапив в українську муніципальну лікарню. Він розповів, що його там вилікували за тиждень й що в американській лікарні йому б не вистачило грошей розплатитися за те лікування, що в українській йому надали фактично безоплатно".

Зародження фарма-кланів та системи охорони здоров’я

Сучасна кланова модель української медичної галузі сформувалась з старих радянських кланів, навколо фармацевтичних виробництв, медичних центрів, бюрократичних галузевих центрів прийняття рішень. За більш-менш м’який перехід з радянського минулого у нову реальність відповідав онколог, останній міністр охорони здоров’я УРСР Юрій Спіженко (1989-1991), який став й першим міністром охорони здоров’я України (1991-1994). При його каденції було закладено тренд на приватизацію у медицині, вважається, що завдяки Спіженко клани медичних магнатів Жебровських та Загорій стали офіційно найбагатшими "фармацевтичними олігархами" України.

"… У бутність міністром охорони здоров’я України Спіженко разом з найбільш розшукуваним ФБР злодієм Семеном Могилевичем при підтримці В’ячеслава Квята у власних інтересах, за державний кошт "побудували" Бориспільский завод медичних препаратів "Прометей". Далі їх інтереси поширились у сфери переливання крові, транспланталогії, інсулінів, й головний бізнес-напрямок – тендери на фармакологію та медичне обладнання…", — таку інформацію можна знайти в мережі Інтернет.

У 1990-ті було впроваджено офіційну модель, що у держави не вистачає грошей на фінансування медичних закладів, тому хворим пропонували самостійно купувати ліки, бинти, шприци тощо. Передбачалось, що хворі або їх родичи будуть купувати це у аптеках, розташованих або на території лікарень або біля них. Призначались ліки, з виробниками яких головні лікарі мали домовленості з "відкатів". Функціонувала велика корупційна система, яка дозволяла заробляти на чужих хворобах медикам, фармацевтам, посередникам, медичним бізнесменам та управлінцям, корумпованим чиновникам та правоохоронцям. Можливо тому, що на посаді міністрів охорони здоров’я побували й ставленики відомих українських "авторитетних" фінансово-промислових груп, в лікарнях багато років працювала система "общака" воровського зразка. Бажаючи зробити необхідну операцію, отримати процедури, якісне стаціонарне лікування хворі або їх родичи вносили серйозні грошові суми у т. зв. "касу взаємодопомоги". Як у типовій корупційній системі, частина таких грошей відправлялась верх по вертикалі. Значний внесок у створення такої системи внесла Раїса Богатирьова. Вона вважається одним з лідерів т. зв. донецького політичного клану, яка ще у 1990-ті, разом з Миколою Азаровим стала однією з перших "донецьких", хто потрапив у фавор до президента Леоніда Кучми. Богатирьова у 1994-2000 роках була заступником, першим заступником та міністром охорони здоров’я України. Її родина за допомогою бюрократичних механізмів та контролю над харківськими медичними виробництвами до 2014 року вважалась одним з найзаможніших та найвпливовіших медичних олігархічних кланів.

У керівництві української медицини бували й фахівці, яких пов’язують з організованою злочинністю та російськими спецслужбами. Це міністр охорони здоров’я(2002-2005) Андрій Підаєв. Відомий тим, що разом з міністром транспорту Кірпою впровадив сумнівну з точку зору діючого законодавства норму з санітарної обробки вагонів Укрзалізниці американським антисептиком невідомої фірми. На думку активістів, це, по-перше, несло хімічну загрозу, а по-друге, — значні "відкати" авторам та бенефіціарам схеми за супроводження відповідних державних закупок. Подейкують, що завдяки міністерській посаді, дружбі з бойовиками з ОЗУ Сейлем та російськими чекістами родина Підаєвих відкрила у Сімферополі бізнес – власну клініку "Генезис".

Підаєви – не самий крупний клан, про який згадують у скандально-кримінальному контексті. Одним з символів минулої епохи разом з Богатирьовою є багаторічний медичний функціонер, керівник профільного комітету ВР у 2006-2014 роках, голова впливового клану Тетяна Бахтєєва. Вона близька до найбагатшого бізнесмена Ріната Ахметова. Має дружні та родинні зв’язки з родинами Такташових та Валітових, яких вважають кримінальними функціонерами з першого круга "Володаря Донбасу". Свого часу партнером Такташових, Валітових та Бахтєєвої був Андрій Адамовський, який відомий через скандал навколо київського ТЦ Sky mаll та вважався через дружбу з екс-нардепом Грановським одним з найвпливовіших діячів "напівсвіту" часів Порошенка. Чоловік Бахтєєвої працював на Владислава Дрегера, якого у ЗМІ називають рейдером, чий шлях до успіху почався з співпраці з ОЗУ "17 участок", близької до прокурорської родини Пшонок.

Зрозуміти морально-етичні орієнтири колишніх топ-функціонерів української медицини допоможе стара донецька легенда про племінника Тетяни Бахтєєвої Ріната Айзятулова. В колах донецьких "мажорів" розповідали, що Рінат нібито вкрав вдома 100 доларів та приклеїв їх на підлогу у класі 13 школи Донецька. Потім разом з приятелями сміявся з того, як вчитель попрохав учнів піти з класу та почав ножицями намагатися відклеїти ці 100 доларів – для вчителя 1990-2000х це була серйозна сума.

Й Раїса Богатирьова, й Тетяна Бахтєєва, на думку багатьох журналістів, заробили величезні статки завдяки чиновницькому впливу на медицину. Це виробництво та сертифікація ліків; виробництво, сертифікація та рекомендація вакцин; державні закупівлі; сертифікація державних та приватних кліник та практик; кланове керування аптечними мережами, постачанням медичної техніки та реактивів; супроводження навчання багатих студентів-іноземців в медичних вишах України. 

Богатирьова та Бахтєєва в інтересах власного медичного бізнесу вміли налагоджувати співпрацю й з умовними політичними противниками. Після програшу Януковича у 2004 році, Богатирьова знайшла спільну мову з Ющенком та очолила РНБО. Бахтєєва затоваришувала з дружиною Ющенка, взяла участь у проекті "клініка третього тисячоліття" — дуже скандальний епізод біографії третього президента та його "любих друзів", проект згадують як масштабне шахрайство та крадіжку коштів. Також вважається, що Бахтєєва ще з тих пір товаришує з близьким до Порошенка кланом Загорій.

Аптечна наркоманія та українські "халіфи держзамовлень"

Богатирьова та Бахтєєва вважаються одними з головних дійових осіб такого сумного явища як "аптечна наркоманія". Це коли в аптеках без рецептів вільно продавались наркотичні засоби трамадол та трамалгін, які масово вживала молодь. Все це мало ознаки геноциду цілих поколінь. Маржа на "трамадолі" була захмарною, "медичні олігархи" тоді суттєво збільшили статки на зламаних юнацьких долях. У тому бізнесі спочатку поєднались усі головні клани. Трамадол та Трамалгін виробляли в захмарних обсягах Фармак Жебровських, Дарниця Загорій, Стирол Янковського у Горлівці, Біолік у Харкові. Стирол вважали джерелом "трамадолових" прибутків Бахтєєвої, Біолік – Богатирьової. Під час каденції Ющенка Бахтєєва та Богатирьова, які здебільшого конфліктували, разом виступали проти заборони вільного продажу трамалгіну у аптеках. Бахтєєва казала, що це не наркотик. Показово, що у ті часи на "аптечній наркоманії" заробили й працівники МВС, які надавали дах "трамадоловим" аптекам та баригам, брали участь у розбірках між оптовими постачальниками на боці однієї з сторін. Про одного з виробників трамалгіну горлівський концерн "Стирол" взагалі писали, що його володарі Янковські у часи Януковича вивели з цього виробництва за кордон 1,1 млрд доларів. Звичайно, сам трамалгін був лише часткою доходів з "Стиролу" для Янковських та їх партнерів, кланів Бахтєєвої та Януковичей, але часткою показовою.

Історія з "трамадолом" скінчились офіційною забороною його вільного обігу – після того, як за майже 9 років медичні олігархи, чиновники, силовики заробили десятки мільйонів доларів на темі.

Після заборони вільного обігу трамалгіна фармацевтичні магнати не загубились – "Фармак" Жебровських налагодив випуск "Тропікамеду", який користувався попитом у хворих на наркоманію. Після скінчення "трамадолової ери" новим лідером з монетизації "аптечної наркоманії", за даними розслідувань у ЗМІ, став одеський фармацевтичний магнат Анатолій Редер, на положення якого не вплинуло кілька змін влади в Україні. Він контролює концерн "Інтерхім", який офіційно й неофіційно виробляє популярні у хворих на наркоманію засоби з кодеїном. Такі "бізнеси" – це мільйони доларів легальних й нелегальних прибутків.  

Окрім торгівлі у аптеках та через "бариг" медичними засобами з наркотичною складовою ще одним дуже прибутковим напрямком для "олігархів від охорони здоров’я" вже багато років є державні закупівлі та тендери. Подейкують, що найбільші прибутки за допомогою службових повноважень з тендерів вдалось отримати Тетяні Бахтєєвій разом з братами Фісталь. Це представники близького до російських спецслужб донецького медичного клану, патріархом якого є хірург Донецького опікового центру Еміль Фісталь. Фісталі відкрито підтримують російську окупацію, "зарееєстрували у російський економічний простір" свої фірми у Донецьку. І при цьому, за підтримки Бахтєєвої продовжували отримувати надприбутки в якості "медичних тендерних королів" України. За підрахунками журналістів, тільки за два роки через фірми, які пов’язують з Бахтєєвою та сепаратистською родиною Фісталей пройшло 440 млн доларів США, з яких до 30% повернулось бенефеціарам схеми у якості відкатів.

У 2012-2014 відбулась війна між Бахтєєвою та Богатирьовою, після якої більш близька до Ріната Ахметова Бахтєєва виглядала як переможець. Після революційних подій 2014 року Богатирьова нібито збігла в окупований Крим, а Бахтєєва знов обралась у Верховну Раду та здебільшого зберегла контроль над головними медичними потоками.

У часи Порошенка клан Бахтєєвої-Фісталей утримав власні позиції за лаштунками української медицини, хоча й дещо знизив апетити. Після того, як впливовий ворог Бахтєєвої Раїса Богатирьова зі своїми людьми пішла з поля бою за фінансові потоки медицини, чомусь зникли майже уся критика та викриття щодо діяльності Бахтєєвої.

Результат – десятиріччями українці отримують ліки та обладнання за завищеними цінами, з кожної медичної транзакції сплачують не тільки за препарат чи послугу, а ще й закладений олігархами та іншими бенефіціарами системи відсоток їх інтересу.

Медична олігархія під маскою "євроінтеграції"

Нова серія скандалів у медицині почалась у 2016 році за участі голови ГУ економічної контррозвідки СБУ Сергія Семочка та його колеги Миколи Безубенка. Зараз Безубенко —  радник голови ОП Андрія Єрмака. Єрмак, за дивним збігом обставин, був засновником та мав у часи спільних пригод Семочка та Беззубенка вплив на фірму "Союз споживачів медичних послуг, лікарняних препаратів та виробів медичного призначення". Бізнес партнер Єрмака по тій фірмі Денис Шарапов зробив у часи влади Зе!команди гарну кар’єру, під час війни був призначений заступником міністра оборони.

В історії з такими дивним набором учасників Семочко, за даними окремих журналістів, з використанням службового становища завдавав нищівних ударів по конкурентах групи Бахтєєвої-Фісталей – кланам Ледіних та Баришевських.

Більш того, герой тієї історії Семочко, якого пов’язують не тільки з російськими спецслужбами, а й з кланом Коломойських-Боголюбових через родинні зв’язки, продовжив впливати на життя української медичної олігархії. Зокрема, за участі Семочка відбулись події навколо Одеського обласного центру нефрології та діалізу – за державні кошти ця установа була відремонтована та модернізована, стала приватною та перетворилась на бізнес кількох кланів. Конкретно, з цією історією пов’язують інтереси на той момент губернатора Одеської області Максима Степанова, місцевого депутата Князя Хачатряна, медичних магнатів Георгія Нерсесяна та Миколи Баришевського (деякий час Семочко начебто навіть воював з ним в інтересах Бахтєєвої). Потім усьому цьому бізнесу почала надавати дах Юлія Беззубенко – дружина діючого радника голови ОП Андрія Єрмака Миколи Беззубенка. А Максим Степанов, якого, як й Семочка, вважають близьким до групи Приват Коломойського-Боголюбова, вже у каденцію Єрмака у якості голови ОП отримав посаду міністра охорони здоров’я.

Такий інтерес бізнесу та чиновників до медицини, особливо до теми гемодіалізу пояснюється тим, що держава надає великі гроші на їх закупівлю.

Замість заходів проти аптечної наркоманії, засилля корумпованих фармацевтичних кланів та зрощення спецслужб з криміналітетом та медичною мафією, команда Порошенка з помпою запустила "медичну реформу". Було призначено Уляну Супрун.

Вона намагалася впровадити реформи та знайти баланс між інтересами вітчизняних медичних олігархів та транснаціональних корпорацій – цих гравців умовно прозахідні політики та чиновники бачили "старшими братами" для українських фармацевтичних кланів. Конкретно, Супрун пролобіювала дозволи на медичні експерименти над українцями, досягла певних успіхів в "оптимізації" мережі медичних закладів для пересічних громадян, впроваджувала "цифровізацію" чим, де-факто, позбавила медичної допомоги велику кількість літніх людей – для цієї соціальної груп було досить проблематично освоїти смартфони та спеціальні додатки, володіння якими ставало обов’язковим для взаємодії с державою у медичній площині. Таку політику Супрун критикувала навіть депутат Бахтєєва. Через послаблення Бахтєєвої Супрун намагалась здійснити деякий перерозподіл на ринку тендерів, що їй не вдалось, а навпаки мало тяжкі наслідки.

"Недбалість Супрун забрала більш життів українців, ніж війна за останні роки, — казав у 2017 році директор Київського інституту серця Борис Тодуров. – Програму по серцево-судинним захворюванням, якою передбачалась закупівля матеріалів швидкої допомоги на 364 млн гривень провалено особисто Супрун та її командою".

Взагалі діяльність міністрів охорони здоров’я часів Порошенка мала ознаки штучного демонтажу української медицини та зачистки галузі від фахівців, які, на думку кураторів сценарію загальної деградації України, більш були не потрібні нашій країні.

"При Порошенко під реформи спочатку був призначений міністром охорони здоров’я Квіташвілі, який й досі продовжує працювати у системі радником, – каже заступник очільника правління Всеукраїнської медичної спільноти Костянтин Надутий. – Потім призначили Супрун, яка не знала ні американську медичну систему, ні українську. Була рекламна кампанія про т. зв. боротьбу з корупцією у медицині, яка більш заважала працювати звичайним лікарям, ніж впливала на ситуацію з корупцією. Дії Уряду у 2017-2018 роках призвели до втечі кадрів. Це співпало із заявою ВООЗ про те, що у світі очікується дефіцит лікарів. Й так склалось, що молоді та найбільш амбітні виїхали. Приблизно чотири роки тому було проведено опитування, за його підсумками 7 з 10 інтернів виявили бажання поїхати з України працювати за кордон. Їм не сподобались реформи Супрун, вони не бажають працювати в таких умовах". 

Офіційно, внаслідок реформ Супрун тільки у 2017 році з України виїхало 70 000 лікарів.

Саме за участю Супрун та депутатів лояльного Порошенку скликання ВР було схвалено закони та постанови про проведення над українцями експерименту "ковід-19". Те, що це була подія економічного, а не медичного характеру заявляв й офіційний автор проект Клаус Шваб у книзі "ковід-19: велике перезавантаження". Цікаво, що при Зеленському займатися т. зв. "пандемією" призначили міністром Максима Степанова. Чиновника, пов’язаного з кримінально-чекістскими війнами за фармацевтичний ринок Одещини та з співпрацею у цієї сфері з людьми, які є близькими до голови ОП Андрія Єрмака.

Показово, що на старті проекту "ковід" до керівництва галузі знов стали дотичні нащадки першого міністра здоров’я України. Дружина голови МОЗ Степанова у день призначення чоловіка на посаду відкрила фірму "з постачання медичних товарів для боротьби з коронавірусом". Директором фірми був Олег Спіженко – чоловік доньки екс-міністра Юрія Спіженка Наталії, який взяв собі прізвище відомого батька дружини.

Багатьом з самого початку стало зрозуміло, що це комерційний проект, утопія з "податками на повітря" у вигляді штрафів за відмову носити намордник. Це додатково підтвердилось історіями з скупки та продажу масок очільником профільного комітету ВР від Зе!команди Радуцьким, скандалом навколо закупівлі величезного обсягу масок в Китаї та подальшим продажом цих виробів у мережі "Епіцентр" Герег із захмарною маржою.

В цілому, люди з т. зв. Зе!команди та олігархи серйозно заробили та максимально скористалися інструментом "ковід19" для зачистки малого та середнього бізнесу, як головної загрози для збереження влади.

Потім під проект "ковід19" призначили міністром охорони здоров’я Віктора Ляшка. Він відомий публічними розповідями жахливих історій про короновірус, які, за його ж словами, він розказував з метою налякати українців. Достатньо дивно витрачати кошти платників податків на чиновника, який розважався залякуванням громадян та вигадуванням різноманітних обмежень. 

При цьому головною у діяльності Ляшка завжди була економічна складова. Журналісти писали, що під час роботи у Київському обласному лабораторному центрі майбутній міністр грубо порушував правила бухгалтерського обліку. У діяльності Ляшка в якості громадського діяча з грантовою підтримкою, у якості працівника Центра громадського здоров’я МОЗ та у якості ФЛП розслідувачі бачили ознаки корупції.

В принципі, проект "ковід-19" й можна розуміти як квінтесенцію євроінтеграції, того майбутнього, яке намагалися впровадити в Україні деякі світові еліти. Показово, що саме т. зв. "соросята" та системні ЗМІ (які контролюються олігархами) й займалися головною роботою з впровадження проекту "ковід-19" в українському інформаційному просторі.

"Перед початком економічної кризи 2008 року стало зрозуміло, що модель керування на ґрунті з споживчих кредитів працювати припинила, – каже Юрій Гаврилечко. – Люди взяли кредитів більше, ніж можуть заробити за все життя. Знадобився новий інструмент керування масами людей, з яких більш не можливо вичавити грошей – таким інструментом стали фейкові пандемії".

"Щодо України, то тут проектом "ковід" здійснювали перехід не до шостого технологічного укладу, а до другого, де не передбачається надання медичної допомоги, – продовжує Юрій Гаврилечко. – Україну бачать аграрною країною, якій не потрібно стільки людей для обробки 40 млн га земель, не потрібна існуюча інфраструктура".

Сучасний стан медичної галузі й олігархи

Сучасний стан медичної олігархії – це результат того, як вони заробили на проекті "ковід" та як впоралися з його провалом. Але, на думку експертів, кілька змін влади, війна та світові кризи не вплинули суттєво на схеми руху грошей в українській медицині.

"За часів Януковича з галузі віджимали близько 8% з закупівель, — каже Костянтин Надутий. — Змінилась влада, почалась реформа -  цифра залишилась та ж сама, змінилось те, що ці кошти почали відкладати в інші місця. У організації, що займається закупівлями за кордоном ті ж вуха що й для подібних бюджетних процесів попередньої влади. Все це розподіляється між олігархами та виглядає як десятина".

При цьому в офіційних документах ми можемо побачити лише невелику частину грошей, що обертається в українській медицині.

"Ще 2-3 бюджети української медицини у сірій та чорній площині, – каже Костянтин Надутий. – Це фарма, роздрібний обіг медикаментів. Це не тема великих олігархів, але це дуже погано врегульований корумпований ринок. Погана регуляція – результат впливу олігархів, пов’язаних з роздрібною торгівлею. Тим же великим виробникам Фармак та Дарниця дорого коштує домогтися того, щоб їх препарати потрапили у аптечні мережі".

Дійсно, володарі найбільших аптечних мереж, які, до речі, побудовані на класичних рітейлерських принципах, не є учасниками рейтингів найбагатших бізнесменів. Так, у рейтингу Форбс є Тигипко, Жеваго та Костельман, які володіють аптечними мережами, але це не класичні фармацевтичні олігархи.

За даними на листопад 2020 року, топ5 аптечних мереж України контролювали 19,5% ринку. За даними 2021 року, найбільшими аптечними мережами України є Аптека-АНЦ (ООО Аптека-Магнолія) запорізьких бізнесменів Костянтина Пучіна та Артура Кадушкіна – 913 аптек, мережа "911" Ашота та Сергія Данієлянів – 896 аптек, мережа "Сіріус-95" київських підприємців Ігора Пустовіта, Андрія Варченка та Олександра Кощея – 836 аптек, мережа "Подорожник" Ніни Федечко – 815 аптек, мережа "Фармастор" Ігора Червоненко – 414 аптек. З усіх володарів мереж більш-менш відомий голова правління "Аптечної професійної асоціації України" Ігор Червоненко завдяки брату Євгену Червоненко, "любому другу" Віктора Ющенка.

За наявними даними 2016 року, офіційні продажі у аптеках склали 51,4 млрд гривень. За даними 2021 року кількість аптек в Україні зросла, топ100 мереж встановили контроль над 84% ринку роздрібної реалізації медичної продукції та 59% аптечних точок. Усього аптек та аптечних пунктів нараховувалось 20 600, середній виторг одного об’єкта у жовтні 2021 року складав 711 400 гривень. Усі топ10 аптечних мереж у 2021 мали товарообіг більш 1 млрд гривень, націнка в середньому складала 17%, тривали тенденції поглинання великими мережами більш малих гравців ринку.

Отже, аптеки — це офіційно дуже прибутковий бізнес, його володарі намагаються уникати публічності. Є неофіційні доходи — аптечна наркоманія, яка продовжує існувати попри зміни влади; рітейлерські комісії з виробників за доступ в мережу; є невеликий, але показовий сегмент сумнівного прибутку – продаж настоянки глоду алкоголікам. Але й в цілому прибутки аптечних мереж ґрунтуються на хибній моделі, у якої системна медицина постійно лікує пацієнта, робить його постійним клієнтом аптек та клінік, а не виліковує – бо це не вигідно. Рітейлерська модель організації роботи мереж ще більш погіршує ситуацію.

Якщо у сільській місцевості та депресивних регіонах лікарні у результаті реформ, оптимізації та євроінтеграції просто зникали, то у великих містах замість загальнодоступних медичних закладів з’являлись приватні клініки, ціни на послуги яких були доступні далеко не всім українцям.

При цьому, офіційно найбільш прибутковим бізнесом сегменту є не приватні лікарні, а приватні діагностичні центри – ООО "Синево Україна" у 2016 році заробило близько 1 млрд гривень. Це європейська структура, яка за окремими даними співпрацювала з російськими окупантами та у Криму всупереч міжнародним санкціям.

На другому місці за прибутками ізраїльська онкологічна клініка "Lisod", яка у 2016 заробила близько 400 млн гривен. Цікаво, що "ізраїльське" медичне підприємство зареєстровано чомусь у офшорній зоні на Кіпрі, а серед КВЕД цієї юридичної особи є 46.21 "Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин".

Однією з найстаріших приватних клінік України є київська "Борис", одним з її засновників був голова медичного комітету ВР від Зе!команди Михайло Радуцький.

Також у топ приватних прибуткових клінік "Оберіг" родини Шпіг та Олександра Деркача – колишніх володарів банку "Аваль", мережа медичних центрів "Добробут" Ігоря Мазепи та Олега Калашнікова, проект вважають близьким до екс-голови адміністрації президента Порошенка Бориса Ложкина. Найбільш скандальною є клініка Євролаб Андрія Пальчевского, де здавав у 2019 році аналізи кандидат у президенти Володимир Зеленський. Після програшу на місцевих виборах 2020 року Пальчевский, якого дехто пов’язує й з російськими спецслужбами та криміналом зник з інформаційного простору.

Станом на кінець 2021 року найбагатшими медичними бізнесменами України вважались Філя Жебровська (Фармак), чиї статки оцінювали в 360 млн доларів та Гліб Загорій (Дарниця) – 300 млн доларів. Загорій наприкінці 2022 року потрапив у скандал через виявлення продажу продукції Дарниці у росії, що, на думку журналістів, стало можливо через дружні відносини клану Загорій з очільницею російської Ради Федерації Валентиною "півсклянки" Матвієнко.

Ще одним учасником топ100 Форбс від фармацевтики є Микола Гуменюк, директор "Юрія фарм", його статки оцінюють у 145 млн доларів. Гуменюка вважають представником інтересів директора Інституту фтизіатрії та пульмонології Юрія Фещенка, а також, близьким до Петра Багрія, про якого далі.

Зберігли деякий вплив "халіфи держзакупівель" часів Бахтєєвої брати Фісталі, які вигравали тендери до кінця 2021 року. Але цей клан посунули нові фаворити команд Порошенка та Зеленського – Петро Багрій, Борис Литовський, Микола Кузьма. Їх прізвища лунають у гучних скандалах, але їх немає в рейтингах найбагатших бізнесменів. Подейкують, що це тріо отримало провідні позиції у медицині завдяки Юлії Тимошенко, ще на хвилі махінації з закупівлею з маржою 400% препарату "таміфлю" для лікування "свинячого грипу", істеріка навколо якого у 2009 року була схожа на навчання з прицілом на події 2020 року. 

При Зеленському комунікацію з "халіфами держзакупівель" у якості очільника Нацагенції "Медичні закупівлі України" здійснює Арсен Жумаділов. Від нього залежать прибутки медичних олігархів. Жумаділов – протеже Саакашвілі, його пов’язують з сумнівними прибутками на кар’єрах Одеської області. Жумаділова вважають "соросенком", який займається лобіюванням інтересів транснаціональних корпорацій та впровадженням сумнівних поглядів деяких світових еліт на українське майбутнє.

На думку журналістів, залишається "фармацевтичним олігархом" та володарем неофіційного титулу "найвпливовіший наркобарон Східної Європи" й Анатолій Редер. Можливо, йьому допомагають радник голови ОП Єрмака Микола Беззубенко та його партнер Семочко, діяльність яких й досі не отримала в Україні правової оцінки. Показово, що Беззубенко зараз відповідає й за митницю, а на виробництвах Редера деколи під час перевірок знаходили сировину незрозумілого походження, що відповідало потребам виробництва наркотичних препаратів без обліку для чорного ринку. Також Редера вважають близьким до екс-губернатора Одеської області Міхеїла Саакашвілі, відомих як кримінальні авторитети бізнесменів Олександра Ангерта та Володимира Галантерника. Особливо цікаво, що Редер возить на своєму літаку родичів особистого адвоката т. зв. "голови Криму" Сергія Аксьонова – Позигуна.

Отже, в галузі охорони здоров’я України відбулось не тільки зрощення бізнесу з владою, а й зрощення бізнесу з українськими та російськими криміналітетом та спецслужбами. А сплачують за це пересічні українці своїм здоров'ям та своїми грошима.