Проти Путіна є одна серйозна нерозіграна "карта": на Заході здивували сценарієм
Такий крок міг би стати свідченням непохитності у боротьбі з Росією.
У ніч на 28 вересня Росія знову атакувала Україну сотнями безпілотників і ракет — явище, яке стало регулярним і загострилося після зустрічі президента США Дональда Трампа з російським керівником Володимиром Путіним в серпні на Алясці.
Путін перевіряє на міцність не лише Україну, а й готовність НАТО, Європи та США продовжувати постачання озброєнь і зберігати санкційний тиск. За версією The Telegraph, Трамп намагався задобрити Путіна компліментами та обіцянками, які не завжди вдається виконати.
Згодом Трамп посилив тиск санкціями на держави, що підтримують російську армію, наприклад на Індію через купівлю дешевої російської нафти. На нещодавній сесії ООН у Нью-Йорку він, за словами журналістів, фактично зняв із себе активну відповідальність, назвавши врегулювання конфлікту надто складним і лише побажавши Україні успіху в її боротьбі.
Разом із тим у партнерів України залишається "ще одна карта", яку вони поки що рідко застосовують. Захід утримує заморожені російські активи — за різними оцінками близько €230 млрд — які могли б стати джерелом фінансування військової допомоги Україні або слугувати заставою під кредити на закупівлю озброєнь для відсічі Росії.
Нещодавно канцлер Німеччини Фрідріх Мерц радикально переглянув попередню позицію Берліна і запропонував партнерам по ЄС використати ці активи на користь України. За його розрахунками, це дозволило б відкрити кредит у розмірі приблизно €140 млрд для Києва та продемонструвало б непохитність у протистоянні російській агресії.
План передбачає, що кредит буде повернутий після того, як Росія відшкодує Україні збитки, нанесені війною.
За спостереженнями The Telegraph, нічні удари по Києву та іншим містам скоріше вказують на відчаю Москви, ніж на її силу. Україна завдає успішних ударів по ворожих нафтопереробних потужностях, тож настав час надати їй фінансову "зброю", яка може стати вирішальною.
Як вже писали "Коментарі", відставка Дмитра Козака, офіційно оформлена як "звільнення за власним бажанням", фактично виглядає як заздалегідь спланований крок. Його вплив у кремлівській ієрархії поступово слабшав.