Український ВПК у 2025 році: чи вдасться запустити оборонку на повну потужність
В умовах війни Україна нарощує власні потужності для виготовлення сучасного озброєння
У 2025 році український військово-промисловий комплекс (ВПК) перебуватиме на роздоріжжі: амбітні плани розширення виробництва стикаються з численними викликами. В умовах війни Україна нарощує власні потужності для виготовлення сучасного озброєння — ракет, безпілотників, засобів радіоелектронної боротьби. Проте чи вистачить ресурсів і підтримки для того, щоб досягти повної незалежності у виробництві військової техніки?
Акцент на виробництво зброї власними силами
У 2022 році витрати Міністерства оборони України на озброєння становили 242 мільярди гривень, тоді як у 2024 році ця сума зросла до 772 мільярдів. За цей час бюджети інших силових структур збільшилися на 40-80%, а десятки мільярдів гривень отримали відомства, які раніше взагалі не займалися закупівлею зброї. Україна вичавлює максимум зі своїх оборонних підприємств і щороку підвищує бюджет на військову техніку. Однак цей процес супроводжується непростими рішеннями — від перенаправлення коштів із міських бюджетів до виходу за рамки річного фінансового плану.
На початку повномасштабної війни значна частина військового бюджету витрачалася на закупівлю зброї за кордоном через обмежені виробничі можливості українських підприємств. Ситуація поступово змінюється, і державне замовлення все більше орієнтується на внутрішній ринок. У 2024 році, за даними Агенції оборонних закупівель (АОЗ), 59% контрактів було укладено з українськими виробниками.
Промисловість України вже освоїла серійне виробництво артилерії, мінометів, боєприпасів радянських калібрів, радарів, запчастин для техніки та електронних компонентів. Значно зменшено залежність від імпорту у виробництві броньованих автомобілів, а в сфері дронів і засобів радіоелектронної боротьби країна перейшла на самозабезпечення. Водночас залишаються сегменти, де залежність від імпорту все ще значна, зокрема боєприпаси стандартів НАТО (155 мм і 105 мм), важка бронетехніка та частина радянських калібрів.
Осінь 2024 року ознаменувалася першими партіями українських 155-міліметрових снарядів, однак обсяги їх виробництва поки що не задовольняють потреби армії. Колісні бронетранспортери випускаються в обмеженій кількості, а серійне виробництво танків "Оплот" і гусеничних бойових машин піхоти (БМП) залишається під питанням.
Ліцензійне виробництво та кооперація
Україна активно залучає іноземні компанії для локалізації виробництва. Наприклад, "Українська бронетехніка" працює з чеською Czechoslovak Group над виготовленням боєприпасів калібрів 155 мм, 120 мм і 105 мм, з метою випуску 100 тисяч одиниць у 2025 році. "Укроборонпром" оголосив про початок виробництва німецької БМП Lynx, а також ведуться перемовини про локалізацію шведської CV-90.
Розгортання ліцензійного виробництва — процес тривалий. Спочатку українські підприємства проходять навчання під контролем партнерів, далі проводять збірку з імпортних компонентів, і лише через кілька років виходять на повний цикл виробництва. Ця стратегія обіцяє значні переваги: високу якість продукції, фінансову стійкість підприємств і розширення можливостей для експорту.
Ракетна програма України
На завершення 2024 року Україна показала значні результати у розвитку ракетного озброєння. Міністр оборони Рустем Умєров заявив, що країна виготовила перші 100 крилатих ракет, включно з модифікованими версіями "Нептуна", здатними вражати цілі на більшій дальності. Приватні підприємства, такі як компанії, що розробляють проєкт "Паляниця", демонструють успіхи у співпраці з державою.
Президент Володимир Зеленський наприкінці 2024 року повідомив про амбітну ціль — виробництво 3 000 крилатих ракет. За його словами, "довгі" ракети, такі як "Трембіта", здатні змінити хід війни. Видання The Economist зазначає, що ця ракета може долетіти до Москви, а її розробка є ключовим символом автономності української вогневої потужності. Інша розробка — "Грім-2" — також отримує фінансування від уряду.
Однак найбільше очікувань покладається на оперативно-тактичний ракетний комплекс "Сапсан". За словами військового експерта Романа Світана, ця система може працювати на відстань 300–500 км, у певних модифікаціях — до 700 км, що дає змогу завдавати ударів по стратегічних об’єктах противника. "Сапсан" може значно посилити обороноздатність країни, але для серійного виробництва потрібні масштабні інвестиції.
Дрони: курс на масштабування
Україна планує виготовити щонайменше 30 000 далекобійних дронів у 2025 році. За словами президента Зеленського, виробництво організоване на рівні 2 500 одиниць щомісяця. Цей прорив є результатом активної співпраці держави з приватним сектором. Наприклад, розробляються дрони на реактивній тязі, здатні працювати на відстанях до 1 000 км, що робить їх ефективними для глибоких ударів у тил ворога.
Анатолій Храпчинський, експерт із авіації, зазначає: "2025 рік стане роком штучного інтелекту у військових дронах. Ми побачимо роботизовані штурми, в яких використовуватимуться як наземні, так і повітряні безпілотники, що працюватимуть узгоджено". Проте Україна також стикається з викликами. Новітні російські FPV-дрони на оптоволоконному управлінні вимагають розробки ефективних засобів протидії.
Головні виклики для ВПК
Військово-промисловий комплекс України стикається з низкою проблем. Попри зростання потужностей у 6 разів з початку війни, виробництво завантажене лише на 30–40%. Політолог Володимир Фесенко наголошує, що головною проблемою є нестача фінансування:
"Виробничі потужності галузі завантажені лише на 30-40%. Але ця проблема свідчить і про значні можливості в розвитку вітчизняного військово-промислового комплексу", - зазначив політолог.
"Ми маємо значний потенціал, але його реалізація залежить від своєчасного фінансування", - підкреслює директор Українського центру безпеки та співпраці Дмитро Жмайло. "У літньо-осінній період Україна уклала ряд угод із західними корпораціями, спрямованих на організацію виробництва озброєнь всередині країни, а також створення виробничих потужностей Укроборонпрому на базі підприємств у західних країнах".
"Наші виробничі потужності готові до роботи. Головне – забезпечити своєчасне фінансування з боку партнерів, щоб ми могли розвивати цей потенціал і створювати конкурентоспроможну зброю", – акцентує увагу Дмитро Жмайло.
Окрім фінансів, значним викликом є безпекова ситуація. Росія намагається знищувати виробничі потужності України, що потребує посилення охорони стратегічних об’єктів. Валерій Романенко, провідний науковий співробітник Державного музею авіації ім. Антонова, зазначає: "Ми зіштовхуємося з постійними атаками на інфраструктуру, але українська промисловість адаптувалася і навіть нарощує темпи виробництва".
Виробництво зброї стало єдиною галуззю промисловості, що стабільно зростає. Однак ресурси для подальшого збільшення внутрішніх витрат на оборонну промисловість обмежені, а питання експорту військової техніки залишається невирішеним. Чи свідчить це про досягнення піку розвитку оборонної галузі? Відповідь - ні. Попереду ще багато точок зростання, і 2025 рік може стати успішнішим, але це вимагатиме від підприємств освоєння нових видів озброєнь, а від держави - вдосконалення механізмів фінансування та управління ринком.