Україна запускає новий план миру: чому його не узгодили з США

У плані, розрахованому на союзників, немає нічого, чого Москва не побачить за тиждень після початку виконання

Про український план тиску на Путіна найцікавіше не те, що його не показали Кремлю, а те, що його досі не показали Вашингтону. Про це розповів експерт-міжнародник Ілія Куса.

Експерт зазначив, 20 серпня на Українському молодіжному форумі Зеленський сказав фразу, яку одразу розтягли на цитати: Путін не хоче зараз зупиняти цю війну, але він її зупинить, у нас є план. І пояснив, що це спільний із партнерами план тиску: нарощування протиповітряної оборони, удари у відповідь, робота на те, щоб війна стала відчутною всередині Росії. Формулювання, яке в тому виступі мало кому впало в око, насправді ключове – повернути війну на російську територію.

За словами експерта, наступного дня Kyiv Independent додав деталь, яка підсвічує цю історію з іншого боку. Американський посадовець сказав виданню про Стіва Віткоффа і Джареда Кушнера коротко: вони цього плану ще не бачили. Пояснення, яке лежить на поверхні, – бережемося витоків. Воно не витримує перевірки: у плані, розрахованому на союзників, немає нічого, чого Москва не побачить за тиждень після початку виконання. Причина інша. План не показують не тому, що він таємний, а тому, що він незручний.

"Подивіться, з чим ця заява збіглася в часі. Того ж дня стала відома публікація Financial Times: віцепрезидент Джей Ді Венс попросив Київ припинити удари по танкерах Каспійського трубопровідного консорціуму біля Новоросійська. Логіка Вашингтона цілком раціональна: КТК возить казахстанську нафту, у консорціумі є частки Chevron і ExxonMobil, а для Європи це один з небагатьох реальних замінників російського постачання. Ефект від наших ударів був відчутний: у липні видобуток у Казахстані впав приблизно на пʼяту частину, на Тенгізі – більш ніж удвічі, а термінал зупинявся двічі за два місяці. Київ погодився: не бити по суднах, які не везуть російський вантаж і не перебувають під нашими санкціями. Взамін, за тією ж публікацією, українська сторона говорить про ліцензії на виробництво перехоплювачів для Patriot і про кілька сотень ракет, потрібних до зими", – зазначив аналітик.

За його словами, це і є практична анатомія "спільного плану". У ньому немає окремо тиску на Росію й окремо стосунків із партнерами – це одна конструкція, де кожен наш удар має другу адресу в союзницькій столиці. Найдієвіший інструмент України, далекобійна кампанія, водночас найсильніше зачіпає чужі інтереси: ціни на пальне, страхові ставки, чужі активи, чужий електоральний календар. Тому план, поданий заздалегідь як прохання, повертається відредагованим. План, поданий як факт, доводиться обговорювати вже по факту.

"Київ, схоже, це зрозумів. За три дні після заяви про план Сили оборони вдарили по "Прогресу" в Самарі, аеродрому Саваслейка та обʼєкту в Усть-Лузі, а наступної ночі по Московській області пішло близько шестисот дронів – мер Собянін визнав понад дві сотні збитих над регіоном, російське міноборони заявило про вісімсот двадцять два по всій країні. Хоч би як оцінювати шкоду, зміст жесту прозорий: коли Віткофф і Кушнер сядуть у Києві за стіл, їм показуватимуть не концепцію, а вже запущений процес", – зазначив експерт.

Також видання "Коментарі" повідомляло – хто вирішить долю України: чому Європа терміново створює власний переговорний фронт.