Якщо раніше у світі про Росію говорили, як про країну-агресора, то тепер ще й як про країну-терориста
У традиційному вечірньому зверненні 14 грудня президент України Володимир Зеленський розповів про ситуацію на фронті (Росія знищує на Донбасі місто за містом), говорив про важливий прогрес у питанні ППО, роботу зі створення спеціального трибуналу з приводу російської агресії та залучення всіх винних у ній до справедливої відповідальності. Тим часом, за даними Foreign Policy, двоє американських законодавців, які очолюють незалежну урядову організацію з прав людини, представили резолюцію, яка закликає президента Джо Байдена вивести Росію із Ради Безпеки ООН. Як змінилася останнім часом ситуація на фронтах російсько-української війни, включаючи дипломатичний? Як вона може змінитися в найближчому майбутньому? Портал "Коментарі" із цими питаннями звернувся до експертів.
Не дивно, що все більш реалістичним стає можливість виключення РФ з Ради безпеки ООН
Політичний експерт Сергій Таран розмірковує так:
"Після того, як Росія почала цілеспрямовано обстрілювати українську інфраструктуру, включаючи енергетичну, на Заході ставлення до того, що відбувається, радикально змінилося. Якщо раніше там вважали РФ просто агресором, то зараз ще й державою, яка спонсорує тероризм або займається ним".
Це, впевнений експерт, серйозна зміна щодо російсько-української війни. Світ бачить, що РФ воює не так проти українських збройних сил, як проти цивільного населення. Відповідно, західні ініціативи, спрямовані проти Росії, стають радикальнішими.
"Не дивно, – продовжує Сергій Таран, – що все більш реалістичним стає ймовірність виключення РФ із Ради безпеки ООН, що озброєння, яке отримує Україна, стає все більш серйозним, що дає більше можливості захищати критичну інфраструктуру. Мова про системи ППО, ПРО тощо".
Звичайно, уточнює експерт, це не означає, що вже завтра РФ виключать з Радбезу ООН, або що ми зможемо повністю закрити небо. Але це початок важливих процесів.
"Щось зараз видається неймовірним. Але раніше неймовірним здавалося, що довічні терміни отримають ті, хто збив улітку 2014 над Донеччиною пасажирський Boeing 777 (рейс МН-17), вбивши майже 300 осіб. Однак, хай і заочно, росіяни, відповідальні за це,
засуджені" , – нагадує Сергій Таран. – Тож ми бачимо добрий початок. Росія, схоже, пройшла точку неповернення. Якщо раніше про неї говорили як про країну-агресора, то тепер ще й як про країну-терориста. З усіма, що випливають у найближчому майбутньому".
Після того як взимку або на початку весни кожна зі сторін спробує потужний прорив, за результатами вималюються нові конфігурації
Експерт Українського інституту політики Микита Трачук зазначає, що, судячи з офіційних зведень Генштабу, а також загальнодоступної інформації, після залишення росіянами Херсона понад місяць тому – особливих зрушень на фронті немає.
"Очевидно, що наступальний потенціал РФ наразі не накопичила. Але фронт їй удалося стабілізувати, у тому числі за допомогою мобілізації. Також очевидно, що немає на даний момент необхідного потенціалу у ЗСУ для нового ривка вперед. Або відповідні сили та засоби є, але поки що не вирішено, як і де їх краще використовувати, – розмірковує експерт. – В інформаційному просторі активно обговорюється необхідність витіснення супротивника з Мелітополя з метою розрубати, перебити сухопутний коридор до Криму, розрізати фронт навпіл. Але тут є небезпека, що за такого удару за спиною наших військових залишиться російське угруповання в кілька десятків тисяч солдатів".
Микита Трачук наголошує, що основний театр воєнних дій, як і 8 років тому, – Донбас. На даний момент це ділянка Кремінна-Сватово в Луганській області (там ми намагаємося йти вперед), а також Бахмут та його околиці плюс Авдіївка та Мар'їнка – на Донеччині (там ми у найважчих умовах тримаємо оборону).
"Бахмут (колишній Артемівськ), як раніше Волноваха, Маріуполь – просто стирається із землі тотальним обстрілом, про що говорить і президент України. Це улюблена тактика нашого супротивника – випалена земля. Обидві сторони на Донбасі зазнають величезних втрат. Щодо південного фронту – той же Херсон практично щодня обстрілюється з лівого берега Дніпра. Якщо війна продовжиться в такій же інтенсивності півроку-рік, на Херсон чекає доля багатьох міст Донбасу. Від Харкова навесні також не залишилося цілих районів. Але він куди більший за Херсон. До того ж, від першої столиці зрештою вдалося відігнати окупантів. Але вчора до передмість Харкова знову були прильоти, робота ППО. Отже, Харківський фронт теж ще існує. Часто прилітає у прикордонні міста – Куп'янськ, Вовчанськ тощо. На сході кілька сіл ще зайняті противником, за них йдуть активні бої", – розповідає експерт.
Він звертає увагу, що низка аналітиків, у тому числі американський Інститут вивчення війни (ISW) , припускають, що цієї зими росіяни зроблять нову спробу масованого наступу.
"Про це прямо говорять і представники української влади – Офісу президента, Кабміну тощо. При цьому очікується, що і ЗСУ підуть у наступ. І це виглядає доволі логічним, – вважає Микита Трачук. – Прибуття російських "мобіків", закидання наших позицій тілами, дало змогу окупаційній армії стабілізувати фронт. І, найімовірніше, у РФ буде друга хвиля мобілізації. Адже юридично мобілізація так і не зупинена, хоч би що там говорили в Кремлі. Тож, гадаю, на початку нового року повістки отримуватимуть ще сотні тисяч росіян, щоб через місяць-півтора (в районі лютого) бути покинутими на фронт. На той час земля буде промерзла, що дозволяє йти вперед. Тому активізація бойових дій неминуча. Якщо, звичайно, не станеться чогось екстраординарного. Тих самих мирних переговорів".
Україна, за словами експерта, також не сидить, склавши руки. Анонсуються нові наступи, нові поставки озброєнь від партнерів, звучать заяви про можливість нової мобілізації (втім, вона у нас не припиняється).
"Після того, як взимку або на початку весни кожна зі сторін зробить спробу потужного прориву, за результатами вималюються нові конфігурації – як на театрі воєнних дій, так і в ракурсі можливих переговорів", – прогнозує Микита Трачук.
Що стосується дипломатичного фронту, тут, зазначає він, Росію потихеньку видавлюють із різних структур (частково – суто європейських, частково – загальносвітових. Вводяться, хоч не без зусиль, нові пакети санкцій.
"Але для РФ це, схоже, вже не так важливо. Вона активно розвиває співпрацю з антиамериканським світом (Іран, Північна Корея, Китай). Йде геополітична переорієнтація. Кремль цурається ідеології євразійства, від європейського вектора. Росія стає абсолютно азіатською, азіатською. Розворот на схід. Як вірно вказують багато хто, Путін, який порівнює себе з Петром Першим, зачинив вікно в Європу, яке той прорубав", – наголошує експерт.
Саме за Путіна, акцентує він, Росія, яка протягом сотень років балансувала між Заходом і Сходом, відмовилася від західного вектора, спрямувавши всі погляди до Сходу.
"І такій РФ, – пояснює Микита Трачук, – ні холодно, ні жарко від того, що все більше західних країн та організацій визнають її державою-спонсором тероризму. Як не холодно, ні жарко їй від тих чи інших резолюцій Генасамблеї ООН, а також від спроб зробити щось через Радбез ООН, де вона має право вето. Дипломатичний та санкційний тиск на Росію триває. І продовжуватиметься. І це правильно. Але ефект тут скоріше кумулятивний, накопичувальний. Можливо, що потужно виявить себе в майбутньому. Але тут і зараз путінському режиму, схоже, начхати на все, що думає про нього і що робить проти його агресії Захід".
Читайте також на порталі "Коментарі" - чому Путін відмовився одразу від кількох публічних заходів – із чим це може бути пов'язане.