Путін зазнав найбільшого приниження останнім ударом по Україні: розкрито сенсаційний інсайд

Москва подає "Орешник" як зброю, що може змінити перебіг війни, однак по-справжньому проривні розробки зазвичай не потребують настільки активного піару

Російська балістична ракета "Орешник", яку в Москві активно просувають як нібито проривний та "революційний" засіб ведення війни, на практиці, схоже, більше виконує роль інформаційного символу, ніж реальної зміни балансу сил на фронті. На це звернув увагу британський полковник Хеміш де Бретон-Гордон у своїй публікації для The Telegraph, де він зазначає, що ефект від застосування цієї зброї виглядає радше іміджевим, ніж стратегічно визначальним, і навіть може свідчити про чергову невдачу російських заяв про "вундерваффе" в Україні.

За інформацією українських розвідувальних структур, після нещодавнього удару по району Білої Церкви, розташованому приблизно за 80 кілометрів від Києва, у Росії могло залишитися лише кілька одиниць таких ракетних комплексів — орієнтовно три. Це, на думку експертів, додатково підкреслює обмеженість ресурсу, яким Кремль намагається демонструвати силу.

Аналітик також наголошує, що російські удари подібними засобами не були спрямовані безпосередньо на столицю України. Київ захищений сучасними системами протиповітряної оборони, зокрема американськими комплексами "Patriot", які вже довели здатність ефективно перехоплювати інші розрекламовані російські ракети, серед яких "Кинджал" і "Циркон".

Окремо підкреслюється технічна специфіка "Орешника": ймовірно, ця система створювалася як носій ядерного озброєння, а її ефективність із звичайними боєзарядами викликає сумніви через недостатню точність. Є припущення, що під час ударів використовувалися інертні боєприпаси, які не містять вибухівки. Їхня руйнівна дія може базуватися лише на кінетичній енергії, однак для цього необхідна надзвичайно висока точність ураження, ознак якої поки не зафіксовано.

Портал "Коментарі" вже писав, що російський диктатор Володимир Путін ймовірно продовжуватиме бойові дії доти, доки не з’явиться реальна загроза серйозних внутрішніх або військових втрат — зокрема ризику прориву чи обвалу фронту або ж втрати ним політичного контролю., вважає військовий експерт Олег Жданов.