Захід продовжує допомагати нам рівно стільки, скільки потрібно для того, щоб ми не програли
Жовтень видався непростим для України. Наша країна втратила доволі суттєві території і, на жаль, наразі не йдеться про стабілізацію ситуації на фронті. Росіяни продовжують тиснути. Зокрема, хоча в Генштабі й заперечують цю інформацію, DeepState повідомляє, що РФ окупувала Селидове і стрімко просувається далі. Інститут вивчення війни (ISW) повідомляє, що російські війська знову просунулися у Курській області РФ. Чому Україна втратила стільки територій у жовтні? Як стабілізувати ситуація на фронті? Видання "Коментарі" з цими питаннями звернулося до експертів.
З Курською операцією треба закінчувати
Колишній працівник СБУ (у 2004-2015 рр.) та консультант Комітету Верховної Ради з питань національної оборони безпеки, військовий експерт Іван Ступак зазначив, окрім того, що у нас є проблеми на всіх напрямках фронту, так у нас ще й не закриті питання по снарядах, техніці, забезпеченню від наших західних партнерів.
Експерт нагадав, що президент Зеленський вчора про це казав, що тільки 10% від обіцяного партнерами вже в Україні. Обмежена допомога також прийшла від Сполучених Штатів.
"На моє переконання, крім ще й втоми наших військових, на спроможність наших військ ефективно воювати впливає Курська операція, яка зараз забирає багато людських, розумових ресурсів, мається на увазі планування Генштабу, до чого залучено безліч людей. Багато залучається логістичних ресурсів. Задля того, щоб продовжувати Курську операцію, ми витрачаємо величезну кількість снарядів, техніки, амуніції. Все це їде зараз в Курську область для того, щоб ми там просто тупцювали на місці. Ми з вами казали, що 30% території втрачено за два місяці – з 900м² до 600. З'явилася в мережі статистика щодо втрат за час проведення Курської операції з 6 серпня по 30 жовтня. Так от співвідношення втрат росіян і українців в Курській області не на нашу користь. За цей час росіяни втратили 250 одиниць техніки. Сюди входять, як знищені, пошкоджені, так і захоплені гелікоптери, танки, БМП, радари і таке інше. Україна ж за цей час втратила майже 290 одиниць техніки", – зазначив Іван Ступак.
Він пояснив, майже за три місяці Курської операції ми там втратили близько 300 одиниць військової техніки. Тобто плюс-мінус 100 одиниць техніки ми втрачаємо на місяць.
"Ця техніка нам дуже знадобилася б на Покровському, Лиманському напрямках, на Півдні. Як на мене, давно вже треба було завершити цю операцію, інакше вона просто ризикує перетворитися на воронку, яка просто тягне ресурси, але не дає жодних результатів", – зазначив Іван Ступак.
Для порівняння, експерт зазначив, що це, як бізнес, який не приносить результатів, грошей, а ви в нього тільки вкладаєте ресурси і взагалі не бачите жодних перспектив. В такому випадку бізнес треба завершувати.
До думки генералітету не прислухаються
Експерт з питань сектору оборони та безпеки Олег Старіков розбив свою відповідь на кілька тез.
"Перша теза – за оборону країни, відповідно до законодавства України, відповідає Кабінет міністрів України. ЗСУ ведуть лише бойові дії. Із цього робиться висновок: наскільки уряд забезпечив ЗСУ всім необхідним для ведення бойових дій, настільки Збройні Сили можуть воювати. А війна – це насамперед ресурси, фінанси та економіка. У зв'язку з тим, що допомога наших західних партнерів обмежена, армія у своїх здібностях відбивати атаки ворога також обмежена. Потрібно розуміти, що ми в день витрачаємо на війну 100-200 млн. Тобто Захід дає фінансування рівно стільки, скільки потрібно для того, щоб ми не програли", – зазначив експерт.
Він продовжує, друга теза – озброєння, яке нам постачав Захід, не найпередовіше. Здебільшого це озброєння четвертого покоління, якого вистачає лише, щоб стримувати супротивника на сухопутному театрі бойових дій.
"Ми справді стримуємо колони супротивника. Завдяки наявності дронів не даємо пересуватися механізованим колонам і проводити наступальні операції. Тобто західні партнери нам дають озброєння лише для позиційної війни", – зазначив співрозмовник порталу "Коментарі".
Олег Старіков зазначає, третя теза полягає в тому, що противник за майже три роки великої війни випрацював механізм виходу з позиційного глухого кута. Вперше це проявилося у Бахмуті, де росіяни відпрацьовували свою нову тактику на зеках. Після цього вони почали застосовувати тактичні прийоми, що дозволило їм вийти з позиційного глухого кута і почати вести маневрену війну.
"Вони (росіяни – ред.) навчилися брати міста та населені пункти без повної руйнації, які за нашою стратегією та тактикою ми перетворили на міста-фортеці. Що підтверджує досвід Вугледара, Селидово й надалі піде за схемою. Щоб запобігти цьому, Генштабу ЗСУ потрібно знайти протидію проти тактичних прийомів противника. Але ми, на жаль, поки що цю протидію не знаходимо. Бо начальник генштабу супротивника Валерій Герасимов хоч і воює косо, криво, але за законами війни. Росіяни вибудували стратегію. Тактика у них не дуже ефективна, але стратегія дає свої плоди. Ми ж воюємо за сценаріями війни. Від цього постають питання: як же так, що незважаючи на наш сценарій, противник продовжує просування? На превеликий жаль, політична доцільність на порозі третього року повномасштабної війни бере гору над військовою необхідністю", – зазначив експерт.
На його думку, одна з ключових проблем полягає в тому, що на ставці Збройних Сил головком та начальник генштабу не є суб'єктом ухвалення рішень. До думки главкома не завжди прислухаються, чого немає у всіх цивілізованих країнах світу, де рішення головкома має таку саму вагу, так і голос верховного головнокомандувача.
"Для того, щоб локалізувати тактичну та оперативно-тактичну кризи, які можуть перерости у цілісну оперативну кризу, нам необхідно вжити заходів, передбачених у військовому мистецтві та військовій науці, про що генералітет чудово знає. Але, до думки генералітету, мабуть, не прислухаються. Може через те, що він про це не так переконливо повідомляє", – підсумував Олег Старіков.
Читайте також на порталі "Коментарі" - чи справді ядерна загроза стала ближчою: про що натякає Заходу Путін.