Після виборів до Держдуми Кремль може різко змінити правила війни, попереджають аналітики
Багато хто звернув увагу на подібність позицій посла України у Великій Британії Валерія Залужного та президента Чехії Петра Павела. Цього разу вони один за одним з'явилися на шпальтах британського видання The Telegraph. Петер Павел наголошує, що для ефективного тиску на Росію залишилося хіба 2 місяці, і після думських виборів там буде оголошено загальну мобілізацію. Валерій Залужний відзначив, що перемога над Росією поки не досягнута, підтримка України Заходом мінлива, а війна на виснаження триває. На що може піти Путін через кілька місяців? Враховуючи наближення виборів і у РФ, і у США – до чого ми ближче – до відновлення треку переговорів чи до ескалації у війні? Видання "Коментарі" з цими питаннями звернулося до експертів.
Для Путіна вихід з війни з максимально нереалізованими цілями буде означати недоперемогу
Керівник Центру політичної розвідки, політтехнолог Олег Постернак зазначив, нові очікування мирних переговорів самі по собі є наслідком дронової активності України в російському тилу, успіхами в знищенні ворожої логістики на окупованих територіях, використанням оборонних інновацій України та їх випробування на РФ.
На думу експерта, це спричинило такі явища, як розфокусування "переможної" путінської стратегії пояснення війни своїм громадянам.
"Бензиновий ажіотаж спричиняє інфляційний тиск, федеральний бюджет звужується, настрої в російській еліті зсуваються в бік підтримки припинення воєнних дій. Ситуацію ускладнює для Кремля необхідність забезпечення керованого і легітимного результату виборів до Державної Думи у вересні 2026 р. Візуально така картина війни робить Путіна заручником його політичної авантюри, адже росіянам треба постійно пояснювати, чому Україна готова припинити вогонь на лінії зіткнення, а РФ відмовляється це роботи і затягує все більшу частину мас у тепер вже безпосередні і конкретні наслідки війни для їх побутового існування та гаманця", – зазначив Олег Постернак.
Він продовжує, якщо враховувати тиск цих обставин, то раціональний правитель повинен би ухвалити очевидно правильне і розумне для свого народу та країни рішення – піти на реальні мирні перемовини та шукати компроміси, адже поставлені військові цілі зазнали краху.
"Однак проблема полягає в тому, що Україна і Захід в особі масового вбивці Путіна має справу з певним психотипом, який керується викривленим та ірраціональним відчуттям власної війни. Він схильний сприймати свою непоступливість, максималізм та одержимість Україною через поверхову видимість локальних успіхів (повільне просування на Донбасі та на Півдні, балістичний та дроновий терор українських міст, риторика про розширення безпекових зон на Сумщині та Чернігівщині), шовіністичну установку по відношенню до Української держави і народу, які вижили та зміцнились внаслідок його агресії, боязнь заколотів та зміщення через інтриги російської еліти, незадоволені слабким та старіючим вождем, який схильний ухвалювати рішення під впливом особистих нераціональних факторів. Для Путіна вихід з війни з максимально нереалізованими цілями буде означати недоперемогу, яка провоєнною групою в РФ буде названа фактично поразкою на тлі історичних паралелей, коли РФ завжди досягала своїх масштабних цілей", – зазначив експерт.
Підсумовуючи Олег Постернак зауважив, що поки діють всі вищезазначені фактори і Путін знаходиться в фокусі уявної психологічної самовпевненості в своїй правоті, ніякі об’єктивні фактори не здатні переважити внутрішні установки. Найоптимальнішими засобами впливу на перспективу виходу з війни був би тиск Китаю та воєнний заколот в самій армії РФ.
Путін має зрозуміти, що продовження війни буде коштувати йому набагато дорожче, ніж її припинення
Політолог, партнер міжнародного комунікаційного агентства Good Politics Максим Джигун погоджується з тим, що наразі ми справді маємо вузьке вікно можливостей.
"І за великим рахунком це вікно можливостей було створено через спроможність України завдавати ударів у вглиб Російської Федерації. І, якщо цей вплив є на суспільство переважно, на людей широкого загалу, то на Путіна воно навряд чи має настільки колосальний вплив, тому що він живе в якійсь паралельній реальності, в нього своє бачення того, як розгортається війна. А якщо на це все помножити систему брехні в російському війську, яка постійно з'являється у зведеннях Російської Федерації, то я не думаю, що нині є в Путіна, в принципі, якесь бажання до того, аби сідати за стіл перемовини", – зазначив співрозмовник порталу "Коментарі".
На думку Максима Джигуна, Путін буде останньою людиною в Росії, яка захотіла б вести такі перемовини.
"Якщо навіть в РФ буде звичайний росіянин за перемовини, якщо буде навіть частина політикуму за це, але не буде готовий до цього Путін, то все це марно. А поки що немає ніяких сигналів, що він готовий, відповідно ніяких перемовин не відбуватиметься ні зараз, ні в перспективі кількох місяців. Але з точки зору ураження російських територій і завдання їм максимальної шкоди, то, звісно, тут зараз є в України ця можливість, яка може припинитися, у першу чергу, через технологічні зміни, я так вважаю, через те, що можуть росіяни шукати якісь протидії на українські дронові ураження. Але тут хотілося б довіритися словам міністра оборони Федорова, який каже про те, що Україна буде відкривати це вікно можливостей, навіть, якщо росіяни намагатимуться його закрити. Тому, я думаю, що через кілька місяців, скоріш за все, ми зайдемо в черговий етап ескалації з боку Російської Федерації і очікувати на якісь серйозні зміни їхньої риторики не варто. А вона з'явиться лише тоді, коли Путін розумітиме, що продовження війни буде коштувати йому набагато дорожче, ніж її припинення", – підсумував Максим Джигун.
Читайте також на порталі "Коментарі" - ці удари України можуть стати останньою краплею для Путіна: деталі.