Експерти пояснили, чи означають нові оборонні плани влади, що війна з Росією може стати випробуванням на десятиліття
Нещодавні заяви речника Сил оборони Півдня Владислава Волошина про те, що 99% міст у Дніпропетровській та Запорізькій областях готують до кругової оборони, а подібні заходи тривають також на Київщині, Волині та в Одесі, дещо приголомшили суспільство. Чи є підготовка міст до кругової оборони сигналом того, що держава більше не розглядає війну як короткострокову загрозу? Наскільки українське суспільство готове жити в умовах постійної оборонної мобілізації навіть після завершення активної фази війни? Видання "Коментарі" з цими питаннями звернулося до експертів.
Кругова оборона – це не те, що дає надію на мирне життя
Професор кафедри політичних наук у КНУ ім. Шевченка, політолог Ганна Малкіна говорить, що заяви про підготовку українських міст до кругової оборони приголомшили суспільство перш за все тому, що вони суперечать психологічному очікуванню завершення війни.
"Люди втомились і позитивно сприймають лише інформацію про припинення бойових дій або принаймні переговори про їх припинення. Кругова оборона – це не те, що дає надію на мирне життя. Проте з точки зору національної безпеки це скоріше ознака стратегічної зрілості, ніж свідчення неминучого наступу ворога на нові території. Ми живемо в умовах, коли необхідно готуватись не до найбільш бажаного сценарію, а до найбільш небезпечного. Якщо провести аналогію з цивільним життям, то страхування будинку не означає впевненості власника в тому, що завтра станеться пожежа. Воно означає розуміння того, що ризик існує і до нього потрібно бути готовим. Саме так варто розглядати і підготовку міст до кругової оборони", – зазначила експерт.
За її словами, фактично ми переходимо від логіки реагування на загрозу до логіки управління загрозою. На початку повномасштабного вторгнення значна частина оборонних заходів здійснювалася в екстреному режимі. Сьогодні держава намагається створити систему, здатну функціонувати незалежно від розвитку подій на фронті.
"Наприклад Фінляндія після завершення Другої світової війни десятиліттями жила в умовах постійної готовності до нової війни з СРСР, будучи
укриття та оборонні укріплення міст. Тому головне питання полягає не в тому, чи готується Україна до довгої війни, а в тому, чи готова вона до тривалого протистояння з державою, яка не відмовиться від своїх загарбницьких цілей. Навіть після завершення активної фази бойових дій загроза з боку Росії не зникне, вона може змінити лише форму", – зазначила Анна Малкіна.
Щодо суспільної готовності жити в умовах постійної оборонної мобілізації, то політолог говорить, що тут ситуація складніша. Під час війни люди погоджуються на обмеження значно легше, ніж у мирний час.
"Після завершення бойових дій природним буде запит на нормальність, економічне відновлення та повернення до звичного життя. Саме тому державі доведеться знайти баланс між безпекою і свободою. Найімовірніше, Україна рухатиметься до моделі, яку можна умовно назвати "оборонною демократією". Це означає не тотальну мілітаризацію суспільства, а формування культури готовності, коли оборона стане не надзвичайним станом, а елементом повсякденного функціонування держави. Тому підготовка кругової оборони міст зараз є не ознакою песимізму, а ознакою планування своєї безпеки на десятиліття вперед", – резюмувала експерт.
Характер війни змінився
Голова Всеукраїнського громадського руху "Сила права", народний депутат Верховної Ради трьох скликань (з п'ятого по сьоме) колишній заступник голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим Андрій Сенченко одразу зазначив, враховуючи, що Україна 14 років у війні різних форматів з різною інтенсивністю, то точно не можна розглядати війну як короткострокову. Адже цілком очевидно, що Путін намагається будь-що знищити українську державу.
"По суті Путін намагається з території України вигнати український народ. Тому ні про які короткострокові цілі ворога та наші зусилля щодо захисту власної країни та своєї землі не може йтися. Багато років Україна перебувала в безтурботності, перебуваючи поруч із Росією, і в нас постійно переспівували на різні лади тему, що ми єдині, хто здобув незалежність мирним шляхом. Тобто нас жодного дня не розглядали як незалежну державу. Були наші відчуття і були плани Москви та їх розуміння, що це частина їхнього периферійного паства, що випадково відбилася від Кремля. Тож розплата за ці ілюзії настала. Я про це можу сказати, бо знаю динаміки цієї історії. Коли, наприклад, у парламенті від бюджетного комітету навіть до залу не доходили якихось запитів щодо посилення фінансування армії, фінансування якихось програм. Адже у нас армія довгі роки розглядалася скоріше не як інструмент захисту держави, а просто необхідний атрибут. Там у парадах відчути і так далі", – зазначив експерт.
За його словами, проблеми захисту держави, як такої, у тих людей, які виділяли кошти з бюджету, в голові не було. Ось розплата і настала через те, що армія фінансувалася за залишковою ознакою.
"Тому зараз дуже важливо ні в якому разі не повернутися у стан цієї безтурботності. І те, що треба готуватися до кругової оборони – це не означає, що довкола Києва чи на Волині, чи в Одесі почнуть копати копи. Це насамперед питання ППО і, звичайно ж, певних рубежів. Зрозуміло, що зараз, скажімо, для Одеси немає загрози морського десанту, як це було 2-3 роки тому. Але ж вона була, поки не було розгромлено Чорноморський флот Російської Федерації", – каже Андрій Сенченко.
При цьому він наголошує, що характер війни змінився. Тому засоби переміщення великих мас військових, які могли раніше розглядатися, як варіанти основи якихось операцій, вони сьогодні теж багато в чому не актуальні. Але це не привід того, щоб захист наших міст розглядати лише у площині протиповітряної оборони. Ще є диверсанти, ще є безліч інших речей.
"В арсеналі Кремля маса методів, які вони використовували та використовують. Ті самі диверсії. Ми пам'ятаємо з вами, як послідовно вибухали, наприклад, арсенали в Україні. Це планомірно знищувався потенціал української армії. Злітали на повітря боєприпаси, які за вартістю за такий підрив арсеналу прирівнювалися до річного фінансування Міжнародного валютного фонду. Ті транші, за які Україна боролася. Такого масштабу витрати були. І тому, звичайно, зараз допускати цю безтурботність не можна", – зазначив Андрій Сенченко.
Він уточнює, що сьогодні немає ознак того, що Росія сконцентрувала на території Білорусі достатньо сил для того, щоб піти на вторгнення з цієї території ще ні про що не говорить. Адже сьогодні ні, а завтра може з'явитися, а це вже загроза не лише Києву, а й у тому числі Волині, Рівненській області, там, де їм дозволяє географія.
"Якщо ж говорити про Дніпро і Запоріжжя, які найближче до лінії фронту, то тут і зовсім очевидно. Повинні бути межі оборони, тому тут нічого такого ажіотажного", – наголосив Андрій Сенченко.
Що ж до питання про те, що Україні доведеться весь час перебувати в мобілізаційній готовності, то в цьому стані українцям доведеться перебувати, доки Російська Федерація не розвалиться.
"У нас буде постійна загроза під боком, з урахуванням того, що ми поки що не розуміємо, як РФ розвалюватиметься. Там токсичні бризки теж можуть полетіти у різні боки. Тому ще не одному поколінню доведеться жити в такому напруженні. Так, ми змушені починати осмислювати ситуацію так, як її осмислюють ізраїльтяни. Ідеалізувати я б там точно нічого не став. Проте те, що там дуже серйозно працюють з резервістами – факт. Навіть та ж Швейцарія – спокійніша країна, ніж Ізраїль чи Україна, але там резервісти – це частина соціальної організації, суспільства. Це є об'єктивною реальністю для нас на перспективу", – контактував співрозмовник порталу "Коментарі".
Читайте також на порталі "Коментарі" - Європа отримала сигнал від Києва: Сибіга просить партнерів завдати вирішального удару по Кремлю.