У Росії все більше намагаються залучити найманців на війну в Україні, ніж поповнювати резерви ВС, при цьому з підготовкою новобранців не морочаться, адже більшість із них просто "гарматне м'ясо"
За даними Генштабу ЗСУ, на посилення воюючих в Україні підрозділів противника з російського міста Тамбов направлено 400 осіб, які відбувають покарання за кримінальні злочини. А у краснодарському краї громадські організації "воїнів-афганців" отримали завдання зі збирання від місцевого населення грошей для закупівлі теплих речей регіональному добровольчому батальйону. Про що говорять такі кроки країни-агресора? Чи самі росіяни розуміють всю ганьбу того, що відбувається? Портал "Коментарі" із цими питаннями звернувся до експертів.
Не йдеться про підготовку якихось підрозділів, а просто про закидання "гарматним м'ясом" наших позицій
Військовий експерт, полковник запасу Сергій Грабський упевнений, що росіяни не розуміють того, що відбувається.
"Вони перебувають під шаленим впливом пропаганди. Рівень підтримки політичного режиму залишається надзвичайно високим. І це треба розуміти, – зазначає експерт. – Щодо вербування засуджених, створення "добровольчих батальйонів" тощо… Це так звані "пожежні заходи", мета яких – у найкоротший період часу перекрити кричущі потреби в особовому складі. А його загарбникам катастрофічно не вистачає. Мова вже не йде про підготовку якихось підрозділів, а просто про тривіальне закидання "гарматним м'ясом" наших позицій чи закриття дірок в обороні. Окупантам потрібна жива сила у найпримітивнішому понятті".
За словами полковника, згідно з офіційною інформацією, у місцях позбавлення волі в РФ перебувають сотні тисяч людей. Але лише близько трьох тисяч із них погодилися піти служити чи були примусово відправлені воювати проти України. Тобто навіть такий специфічний контингент не вдається заманити на війну.
"До того ж, будемо відвертими, якість такого контингенту з погляду інтелекту, фізичної підготовки, мотивації – вкрай низька. Фактично ми маємо справу з доходягами, які точно не відповідають стандартам бойової підготовки та фізичної витривалості, – наголошує Сергій Грабський. – Сама система в'язниць у РФ призначена для того, щоб людина не була загрозою для цієї системи, для режиму. Звідси і недостатнє харчування, і неприпустимість фізичної активності... Тож, наголошую, якість такого поповнення є вкрай низькою. Але це дає можливість російській владі, що діє, швидко перекрити потреби в живій силі".
На практиці російська влада боїться давати зброю своїм громадянам, бо вона може повернутися проти самої влади
Експерт Українського інституту політики Микола Спіридонов нагадує, що мобілізація ув'язнених відбувалася і у Радянському Союзі під час Другої світової. Оскільки Росія вважає себе правонаступницею СРСР, цілком логічно, зазначає він, що країна-агресор намагається мобілізувати й ув'язнених.
"Щодо збору грошей у місцевого населення для закупівлі теплих речей "добровольчих формувань", треба розуміти, що в РФ на армію витрачалися трильйони доларів. Але на наше щастя, вони були здебільшого розкрадені. А тепер виявляється, що комусь бракує елементарних речей. Навіть тим, хто власне у лавах армії, судячи з відкритих джерел, не вистачає амуніції. То з касками проблема, то з бронежилетами, то ще з чимось", – розповідає Микола Спиридонов.
На його думку, джерела поповнення живої сили у Кремля є – і чималі.
"Як кажуть, "велика Росія…". І мобілізаційний резерв у РФ у рази більший, ніж у нас. З тієї простої причини, що там людей у рази більше. Але проблема історична. Ми пам'ятаємо, що 1916-го царська Росія мобілізувалася під час Першої світової. Стався знаменитий Брусилівський прорив. Російська імперія розпочала наступ. А потім пролунав лютий 1917-го і перша революція. А потім і осіння, яка остаточно поховала ту імперію. Тобто теоретично мобілізувати в Росії можна багатьох. А на практиці влада боятися давати зброю своїм громадянам, бо вона може повернутися проти самої влади", – наголошує експерт.
За його словами, недавній путінський указ про збільшення у 2023 році штатної чисельності військовослужбовців до 2,04 мільйонів осіб зовсім не означає, що саме стільки людей буде залучено до бойових дій.
"У звіті
Інституту вивчення війни (ISW) зазначається, що російському командуванню навряд чи вдасться досягти навіть кінцевої кількості більш ніж 1 млн 500 тисяч солдатів. Там же нагадується, що в 2022 році, до повномасштабного вторгнення в Україну, в лавах збройних сил РФ налічувалося близько 850 тисяч військовослужбовців, що значно менше від номінальної кінцевої чисельності в понад 1 млн осіб. Проте аналітики не виключали, що Росія може використати осінній заклик у жовтні-2022 (у тому числі на тимчасово окупованих територіях), щоб залучити близько 130 тисяч осіб на заміну втрат", – констатує Микола Спіридонов.
Для Кремля важливо показати, що він може порушити закон "заради державних інтересів"
Політичний психолог, експерт з питань невербальної комунікації Валентин Кім розмірковує так:
"РФ, а раніше СРСР, регулярно використовували різні елементи свого суспільства, щоб те служило на благо держави. Сама структура російської влади передбачає верховенство держави. Стандартний трикутник – держава, суспільство, людина – побудований у Росії у такій послідовності, де інтереси конкретної людини підпорядковуються інтересам суспільства, а суспільство – державі. Державна машина вибудовує громадську структуру під себе. І найнижчий рівень – це людина, інтереси якої підпорядковуються суспільству (воно має право влізти в особисте життя, порушити особистий простір), а інтереси суспільства – державі (яка може влізти і в особисте життя людини та в персональні інтереси тієї чи іншої спільноти)" .
Якщо брати Україну, зазначає експерт, у нас система побудована діаметрально протилежним чином. Головні інтереси – інтереси приватного власника, особи, людини.
"У цьому плані ми набагато ближче до Європи. Є право людини на самозахист, на свою думку і таке інше. Це все на чолі кута. Далі йдуть інтереси спільноти, які може порушувати окрема людина. А спільнота не підпорядковується державі. Це спрощена модель, безумовно, взаємодія набагато складніша, є безліч питань, у яких держава головніша. Але загалом, на ціннісному рівні, людина в нас важливіша за суспільство, а суспільство – важливіша за державу. І в цьому плані ми входимо у конфлікт із Росією ще й на ціннісному рівні", – наголошує Валентин Кім.
На його думку, те, що відбувається зараз у Росії, – це тотальний тиск держави на всі верстви суспільства, на всі його структури.
"Для Кремля, – пояснює політпсихолог, – важливо показати, що він може порушити закон "заради державних інтересів". І після пригожинського спічу (йдеться про фактичного керівника ПВК Вагнера – Пригожина), який виступав перед засудженими, закликаючи їх "йти захищати Батьківщину" можна чітко зробити висновок, що законів у Росії більше немає. Що приватна особа, конкретний чиновник мають право скасувати ухвалу суду – і призвати на службу у приватну військову організацію карних злочинців. Навіть не важливо, чи тяжкі у них злочини чи ні. Суть у тому, що осіб, які ще не відбули свій термін, звільняє якась приватна особа. За своєю ініціативою чи просуваючи волю державних осіб. Порушуючи закон, демонструючи зневагу до судової гілки влади. Тим самим було демонструючи, що з державного інтересу й інші інтереси немає значення. Навіть інтереси правосуддя, закону".
Валентин Кім не сумнівається, що те, що відбувається, говорить про важку соціально-психологічну, кадрову ситуацію в російській армії.
"Нема ким комплектуватися. І доводиться вербувати карних злочинців. Яких потім треба буде або повертати назад у суспільство (і як на це реагувати?), або утилізувати на фронті, щоб вони не повернулися. І це знову-таки показник того, як російська держава ставиться до своїх громадян", – констатує експерт.
Читайте також на порталі "Коментарі" - окупанти знову захотіли постріляти: Зеленський відреагував на удар Росії Південноукраїнською АЕС.