Західні партнери Києва памʼятають з історії, що після Другої світової війни Західна Європа також потребувала надійного «парасолькового» захисту
На фоні активізації переговорного кейсу паралельно знову стала актуальною тема гарантій безпеки для України. Так видання Reuters з посиланням на американських офіційних осіб повідомило, що військові планувальники США та НАТО вже почали напрацьовувати кілька варіантів гарантій безпеки для України після завершення війни. Чому Україні вкрай важливо отримати надійні гарантії безпеки не лише від Європи, а й від США? Чи може рішучість партнерів Києва у тому, щоб надати надійні гарантії безпеки Україні плинути зрештою на РФ, зробивши її більш зговірливою і схильною до компромісів? Видання "Коментарі" розбиралося у цій темі, зібравши думки експертів.
Компроміс має стати для Росії питанням виживання, а не "доброї волі"
Професор кафедри політичних наук у КНУ ім. Шевченка, політолог Ганна Малкіна зазначила, що питання надійних безпекових гарантій для України має бути не доповненням до переговорного треку, а лежати в його основі.
"Історія Європи в ХХ столітті наочно продемонструвала, що формальні декларації без реальних механізмів стримування працюють лише до першого пострілу. Приклад Будапештського меморандуму 1994 року – найяскравіший: відмовившись від третього у світі ядерного потенціалу, Україна отримала "паперові" запевнення, які не зупинили агресію Росії. Тому для України критично важливо, щоб майбутня система гарантій безпеки мала дві складові: американську і європейську. США – єдина країна у світі, яка здатна швидко мобілізувати воєнно-технічні ресурси і стримувати РФ на глобальному рівні. Євросоюз має стати фактором довгострокової інтеграції і "вшивання" України у структури ЄС і НАТО. Але досвід останніх років показує, що Європа часто вагається і шукає компроміси", – зазначила політолог.
Анна Малкіна продовжує, тому без американського "якірного" впливу будь-яка система гарантій виглядатиме хиткою.
"Західні партнери Києва, на мій погляд, не тільки це розуміють, а й памʼятають з історії. Нагадаю, що після Другої світової війни Західна Європа також потребувала надійного "парасолькового" захисту. Саме Сполучені Штати, створивши НАТО у 1949 році, перетворили потенційно вразливу Західну Європу на фортецю, яку Радянський Союз так і не ризикнув атакувати. Натомість країни, які опинилися без такої "парасольки" (наприклад, Угорщина у 1956-му чи Чехословаччина у 1968-му), стали жертвами радянських вторгнень", – розповіла експерт.
Анна Малкіна підсумовує, таким чином, чітка, жорстка та колективна позиція США і НАТО здатна змінити розрахунки Кремля. Коли у Москві усвідомлять, що Україна невідворотно входить у систему західної безпеки, а будь-яка нова агресія автоматично означатиме конфронтацію не лише з Києвом, а й з Вашингтоном і Брюсселем, тоді компроміс для Росії стане питанням виживання, а не "доброї волі".
Виклик полягає у тому, що під гарантіями безпеки можна розуміти все що завгодно
Політичний експерт Сергій Таран зазначив, Росія може висувати найрізноманітніші умови, аби згодитися на паузу у війні, але найважливіше питання – це гарантії безпеки, які Україна має отримати від Заходу. Якщо вони будуть наповнені смислом – решта вимог Росії справді з часом втратять свою актуальність.
"Однак виклик полягає у тому, що під гарантіями безпеки можна розуміти все що завгодно – це може бути кілька папірців роздрукованих на принтері у стилі "будапештського меморандуму", а можуть бути взаємні зобов’язання підкріплені грошима і спільними працюючими інституціями. Хороша новина полягає у тому, що останній саміт у Білому домі показав, що наші партнери розуміють, що "гарантії безпеки" працюють тоді, коли до них прикручені конкретні цифри, виражені у бюджетах і конкретних термінах. І власне навколо цих цифр і мають відбуватися головні розмови до того часу, коли відбудуться вирішальні зустрічі за участі Трампа та Путіна", – зазначив політолог.
На його думку, найчутливіше територіальне питання буде вирішувати легше, коли буде переконлива конкретика щодо гарантій безпеки на десятки років вперед.
"Малоймовірно, що ми незабаром у якості гарантій побачимо військові контингенти учасників НАТО на території України. Хвацькі обіцянки "коаліції охочих" - і надалі залишатимуться для домашнього політичного вжитку Макрона та Стармера. Але отримати у якості гарантій, пряме чи опосередковане фінансування ЗСУ Європою, включно з соціалкою для військових, спільні високотехнічні військові виробництва на території ЄС, багаторічні контракти на закупівлю зброї із США, цільові бюджети на розбудову масштабних оборонних споруд по всій лінії фронту, чіткий графік вступу до ЄС, фонди на відбудову України – цілком реальна задача", – вважає Сергій Таран.
Читайте також на порталі "Коментарі" - зустріч Зеленського та Путіна тут ні до чого: що вирішить долю війни в Україні.