Непомітна криза: як українські школи приймають дітей, що повернулися з-за кордону

Повернення з-за кордону стає випробуванням: деякі українські школи знущаються з дітей, яких приймають назад

За офіційними даними, через війну за кордон виїхало близько 1,5 млн українських школярів. Частина з них, попри навчання в іноземних школах, продовжують здобувати й українську освіту дистанційно. Дітям важко опанувати дві шкільні програми одночасно, та батьки йдуть на такий крок, аби після повернення додому їхнім дітям не довелося починати все "з нуля". Водночас повернення додому таких учнів часто передбачає нові випробування в їхньому житті — як на етапі "вступу в українську школу", так і на етапі адаптації вже під час навчального процесу. Ця тема залишається малопублічною, хоч поодинокі історії, завдяки журналістам, таки набули розголосу. Про те, чи готові українські школи приймати дітей, що повертаються з-за кордону, редакція порталу "Коментарі" досліджувала у матеріалі.

За даними Міністерства освіти і науки, у 2023 році до українських шкіл із-за кордону повернулися понад 50 тисяч дітей. Проте з іншого боку, станом на кінець 2024 року, у МОН фіксували зменшення кількості дітей, що навчаються в українських школах, перебуваючи за кордоном, з 395 тис. до 340 тис., що може означати відмову українських школярів від нашої освіти на користь виключно іноземної.

"Така статистика відображає настрої українців за кордоном. З кожним новим роком війни кількість українських родин, що планують повернутися додому, на жаль, зменшується.

За даними останніх опитувань, станом на травень поточного року, 26,2% українських біженців заявили, що "переконані в тому, що повернуться додому". Ще 26,3% — "скоріше" планують це зробити. Тобто разом — 52,5%. Для порівняння, у листопаді 2022 року, тих, хто точно планував повернутися, і тих, хто схилявся до повернення, разом було 74%.

Тож, приймаючи рішення жити у новій країні й не плануючи більше повертатися, батьки визначаються і з освітою своїх дітей. А такі цифри МОН засвідчують, що цей вибір все частіше — не на користь України. А тому, точно так само, як сьогодні, через тиху міграцію ми втрачаємо випускників шкіл, паралельно ми ще й втрачаємо відсоток молодих українців, які могли б повернутися ще рік чи два тому, та, оскільки війна триває, більше не планують цього робити", — коментує Голова Європейської асоціації жінок України, Радниця Уповноваженого ВРУ з прав людини Віолетта Дворнікова.

Та відлякує українців від повернення додому не лише війна, додає експертка, і наводить приклад, що трапився в Одесі. Тоді, дякуючи журналістці Зої Казанжи, розголосу набула історія дівчинки, яку перш ніж прийняти в її стару українську школу, змусили складати тести з дев’яти предметів. Серед них були контрольні з фізкультури і технологій (трудове навчання). Дівчинці, зокрема, сказали принести до школи вироби — все те, що її клас виготовляв цілий рік на уроці.

В той час, як за кордоном українських дітей у різних країнах їхні нові школи приймали буквально в обійми, не вимагали ані тестів, ані екзаменів та часто-густо надавали українським дітям персональних перекладачів.

У Департаменті освіти Одещини тоді все це списали на "перегин на місцях", пообіцявши розібратися. Однак, за словами Віолетти Дворнікової, такі історії українців, які повертаються — не виняток.

"Просто про це не розповідають. Не в кожної родини є знайомі серед журналістів, не кожні батьки публічні у соціальних мережах. Проте так, українська система освіти сьогодні не має окремих механізмів чи алгоритмів, які б адаптували її до повернення дітей, що рік, два, три прожили в міграції. У нас є лише так звані "рекомендації" МОН, в яких, наприклад, сказано: "дитина має право скласти оцінювання до початку навчального року. Форму оцінювання визначає навчальний заклад". Це дослівне формулювання. Тому ви розумієте тепер, чого у нас певні школи починають ганяти ту дитину по тестах з 9 предметів?", — пояснює Віолетта Дворнікова.

І хоча не зарахувати дитину до школи за заявою батьків державні українські школи права не мають, навіть якщо іспити складені неуспішно, чітких регуляцій стосовно спрощеної системи вступу для тих, хто повернувся додому, й досі немає. Щоправда, з 1 липня, МОН поширило заяву про те, що "тепер школи в Україні офіційно визнаватимуть результати навчання, здобуті за кордоном".

"Нарешті. Єдине, що тут можна сказати. І хоч ця заява запізнилася, щонайменше, на три роки, краще пізно ніж ніколи", - каже експертка.

Вона додає, що дійсно дещо пом'якшити освітні бар'єри при поверненні українців додому допомагають суботні та недільні школи, що працюють при громадських організаціях за кордоном. Проте їх кількість обмежена, фінансування на них не вистачає, а викладають там українську мову, історію тощо, але без математики та низки інших предметів.

Офіс освітнього омбудсмена в Україні та його звіт підтверджує слова експертки Віолетти Дворнікової. У документі, зокрема, вказується на те, що в Україні й досі — на 4-му році війни — відсутній системний підхід до реінтеграції дітей.

"Невизначеність становища українських громадян у разі повернення та відсутність системного підходу до реінтеграції, створення належних умов для повернення, що включає, зокрема, й доступ до освіти.

Українці за кордоном висловлювали занепокоєння щодо психологічної адаптації дітей до нового (або вже забутого) середовища в разі повернення в Україну.

Зокрема, що таке повернення в Україну призведе до підвищення рівня стресу у їхніх дітей, адже їм доведеться адаптуватися до нових умов знову. Особливо такі міркування стосувалися дітей, які розпочали шкільну освіту вже за кордоном і не мали досвіду з українською системою освіти.

Учасниці та учасники фокус-групових дискусій пропонували ідею запровадження програм реінтеграції для дітей, щоб їм було легше адаптуватися до повернення в українське суспільство", — йдеться у Звіті Офісу освітнього омбудсмена.

У разі, якщо родина і діти стикаються з бар'єрами в системі освіти після повернення додому, Віолетта Дворнікова радить з цим не миритися і не мовчати.

"Стресу, тривог, страху нашим дітям сьогодні вистачає як ніколи. І наші освітні заклади не можуть ставати додатковим джерелом травмування тих, хто обрав Україну. Кожен публічний розголос подібного випадку дозволить системі швидше виправляти помилки. Крім того, батьки можуть звертатися за допомогою та консультаціями як до Офісу освітнього омбудсмена, так і до Уповноваженого ВРУ з прав людини", — зазначила вона.

Нагадаємо, за даними звіту Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, станом на червень певна частина українських дітей, що виїхали за кордон, тривалий час не здобувала жодної формальної освіти: серед 5–11-річних дітей таких було 15%, серед 12–17-річних — 9%.