Кадровий голод чи загроза нації? експерти посперечалися про залучення мігрантів в Україну
Гострий дефіцит кадрів, спровокований війною, масовою
еміграцією та мобілізацією, змушує українських роботодавців дедалі частіше
шукати порятунку за кордоном. Проте поява перших груп іноземних заробітчан,
зокрема з країн Південної Азії, вже викликала серйозний резонанс у суспільстві.
Політологи Володимир Фесенко та Світлана Кушнір у коментарях для порталу
"Коментарі" озвучили кардинально протилежні погляди на цю проблему. Що чекає на
український ринок праці та чому урядовцям радять "розвернутися обличчям до
власного народу" — читайте далі в нашому матеріалі.
Брак робочих рук в Україні змушує бізнес та державні
установи шукати персонал за кордоном, що дедалі частіше викликає суперечки в
суспільстві. Політолог Володимир Фесенко для порталу "Коментарі" проаналізував тривожні дописи громадян про
те, що поки одні українці воюють, а інші виїхали, країну заселяють іноземцями.
"Багато хто пише, що правильно, наші українці, вони йдуть
воювати, захищати нашу державу, гинуть, а Україну тим часом поступово
намагаються наповнить іншими народами. Просто ситуація виглядає таким чином.
Частина українців на фронті, частина за кордоном. А хто має працювати?" —
окреслив проблему експерт.
Він переконаний, що замість паніки варто подивитися на
внутрішню ситуацію з тими громадянами, які залишаються в тилу, але не
поспішають працевлаштовуватися.
"Зараз же багато ухилянтів, які просто сидять по квартирах і
не виходять. Чому тоді вони не працюють? Хтось має працювати або будуть
працювати українці, які часто-густо або відсутні в Україні, в тому числі і
деякі ухилянти, або вони не хочуть працювати на відповідних посадах, зарплата
не влаштовує або щось інше. Бояться мобілізації. Неважливо, чому вони не
хочуть. Головне, що є вакантні місця і хтось має працювати", — констатував
політолог.
За словами Фесенка, залучення зовнішніх ресурсів є стандартною
світовою практикою для подолання кадрового дефіциту, і Україна тут не є
винятком.
"І тому роботодавець, якщо немає людей, які готові працювати
на цих посадах, фізично їх немає, що вони роблять? Вони шукають їх за кордоном.
Це практика в усіх країнах. Якщо тільки це не закрита країна, де є якісь
заборони на в'їзди, виїзди і так далі. Я не бачу тут жодної трагедії. Це
неминучий процес", — наголосив аналітик.
Він зауважив, що цей тренд лише посилиться після завершення
бойових дій, особливо у сферах із невисоким рівнем оплати праці, де самі
українці працювати не захочуть. Як приклад Фесенко навів ситуацію на Заході
України, де поява іноземних робітників викликала суспільний резонанс.
"Якщо у Івано-Франковську панікують, що там з'явилися якісь
інші, і вони працюють, добре, знайдіть місцевих, щоб працювали на тих місцях,
де є індуси. Проблеми вирішуються дуже просто. Треба не панікувати, а треба
реально оцінити ситуацію. Або працюють українці, якщо немає українців для
конкретних робочих місць, неминуче там будуть працювати іноземці", — заявив
експерт.
Водночас політолог розповів, що масовий приїзд кадрів із
теплих країн супроводжується логістичними та кліматичними труднощами.
Посилаючись на власні джерела в дипломатичних колах, він розкрив прецедент із
досвіду великого державного оператора.
"У нас вже взимку „Укрпошта“ привозила першу групу індусів
для роботи в своїх структурах. Тому що немає своїх людей, які там готові
працювати. Привозили. Потім близько половини поїхали назад або до європейських
країн лікуватися. Ну, зима була страшна. Захворіли, замерзли, так. Так що і
така проблема є", — поділився інформацією Фесенко.
На думку аналітика, через війну та складний клімат заповнити
порожні робочі місця буде викликом, проте іншого шляху для економіки немає.
"Ще непросто буде знайти людей для того, щоб працювати в
нашій країні, особливо в умовах війни. Тим не менше нам доведеться. Просто це
неминуче. Особливо після завершення війни. Доведеться шукати людей для роботи в
Україні в деяких галузях, в деяких сферах, на деяких робочих місцях, де не буде
вистачати українців", — підсумував Володимир Фесенко.
"Мігрантам бронювання не потрібне": Світлана Кушнір
пояснила, чому влада та бізнес обирають іноземну робочу силу
Політолог Світлана Кушнір для порталу "Коментарі" нагадала, що ідея заповнення ринку праці
іноземцями суперечить попереднім державним планам із працевлаштування власних
громадян.
"Ну, перше, хочу відсилку зробити до прекрасної ініціативи
тоді ще міністра економіки Юлії Свириденко, тепер прем'єр-міністра, відносно
трудової армії. Тоді говорилося, що всі, хто в нас безробітні в Україні – потрібні працівники різнороби,
будівельники різних напрямків і так далі, і так далі, і так далі. А це що? В
рамках стратегії створення трудової армії, зараз заводяться мігранти, то Україна в демократичній ямі, не
кризі, в ямі", — підкреслила експертка.
Вона переконана, що без термінового фінансування програм
захисту материнства та дитинства з боку Кабміну та парламенту країна втратить
будь-які перспективи відновлення людського капіталу.
"Якщо найближчим часом питання безпеки і питання захисту
сім'ї, як основи суспільства, де народжуються діти, а отже – майбутнього України, не буде вирішено, даємо
завдання прем'єр-міністру, усім органам і Верховній Раді, яка має виділяти
кошти на те, щоб нормальні сім'ї мали не одну дитину або взагалі не могли
народити дитину, боячись тих наслідків, які відбуваються. Інакше ми приречені,
як нація, на вимирання. А люди-мігранти – це робочі руки, це люди
працездатного віку, які приїжджають", — констатувала Кушнір.
Аналітикиня обурена тим, що бізнес шукає кадри за кордоном,
ігноруючи мільйони внутрішньо переміщених осіб всередині країни, які стикаються
з бюрократичними та соціальними перепонами під час спроби працевлаштуватися.
"Але випадково, вони приїжджають на які посади? У нас немає
своїх людей? У нас більше трьох мільйонів внутрішньо переміщених осіб. З них працездатного
віку людей достатньої
кількісті. Але вони не мають можливості, навіть не те, що там якусь певну
тисячу, двох тисяч на отримання від держави отримати, не підпрацювати тому, що
є питання для чоловіків, бронювання, цікаво, а мігрантам бронювання ж не
потрібно, да? Дуже добре", — зауважила політолог.
Для жінок зі статусом ВПО, за словами Світлани Кушнір,
бар'єром стає повна відсутність базової соціальної інфраструктури, яка
дозволила б їм повноцінно вийти на роботу.
"Друге, якщо це жінка, питання дитячого садка, або школи,
або часу перебування дитини для її розвитку, тому що гуртки – це платно.
Доправити дитину до шкільного чи дитячого закладу – це питання грошей і часу, і
логістики. І, звичайно, охорона здоров'я. Якісні медичні послуги – цього теж
немає. Ну і рівень заробітної плати, мабуть, теж, тому що внутрішньопереміщеним
особам потрібно ще і орендувати житло, і це теж додаткові розходи", — пояснила
вона.
Окрему увагу експертка звернула на фінансовий парадокс:
вітчизняні компанії відмовляються платити гідні оклади своїм громадянам, проте
створюють максимально комфортні та дорогі умови для іноземних робітників.
"Тепер давайте до рівня заробітної плати. Якщо наші
роботодавці вирішили, що українські громадяни, українські працівники мають коштувати
два шаги (копійки), вони
глибоко помиляються. Тому що зараз на трудових мігрантів, які приїжджають з
Індії, вони готові віддавати
більше 300 баксів, а то й 800. Цікаво. А їм треба ще десь жити. Тобто їм надано безкоштовно, чи не
знаємо зараз, будуть надані якісь місця проживання, гуртожитки. А можуть краще
вкладати в своїх українських працівників", — зазначила Світлана Кушнір.
Політолог наголосила,
що через відсутність гнучкої системи бронювання українські міста опинилися на
межі комунального колапсу.
"І тоді питання постає до роботодавців. Підвищення заробітної
плати в середньому по галузях і навіть та ситуація, яка в нас зараз є,
практика, мобілізація, неможливість бути заброньованими. Ну якщо в нас в одному
місті мобілізували єдиного електрика, якщо в нас зараз проблеми, навіть у
великих містах, з обслуговуванням ліфтового господарства, тому що цих
електриків, інвентарів мобілізують, ну завтра встануть ці ліфти, що далі будемо
робити? Ну давайте мобілізуємо всіх тоді. Тому розумної якоїсь стратегії від
держави не видно", — обурилася експертка.
За її словами, у таких реаліях приватні компанії діють
виключно прагматично, адже "бізнес вимушений шукати якісь шляхи виходу, тому що
бізнес хоче вижити". Оскільки головною суттю підприємництва є заробіток грошей,
за відсутності альтернатив "питання заїзду мігрантів лише буде наростати".
Проте масовий приплив іноземної робочої сили неминуче спровокує масштабний
суспільний розкол.
"Ми отримаємо ще й суспільний вибір свого суспільства. Люди
приїжджають іншої віри. Іншої взагалі ментальності. Вони не будуть вчити українську мову. Вони не
будуть тут асимілюватися. Вони будуть потроху-потроху прибавляти сюди свої
родини. У нас скоро в деяких містах зможе з'явитися індійське гетто, ще якесь
там, Годжа, може заїхати. Ну і тоді що? Вже там знімали відео, що в
Івано-Франківську в річці індуси перуть одяг, миються, сушать свою білизну, як
в Індії. Далі що ми будемо робити?" — наголосила аналітикиня.
Кушнір зауважила, що нещодавнє підписання президентом закону
про покарання за антисемітизм згодом може потягнути за собою аналогічні кроки
щодо інших національностей, оскільки "українці, достатньо така не толерантна
нація насправді". Експертка переконана, що замість імпорту чужої культури уряд
зобов'язаний негайно переорієнтуватися на внутрішні демографічні проблеми.
"І тепер, як висновок, перш ніж завозити тисячами людей іншої ментальності,
іншого віросповідання, розверніться обличчям до українського народу, шановні
представники Кабміну. Сядьте там, подумайте головою. Тому що нам потрібна
довга, не на три роки, не на п'ять, а мінімум на 30, чи не на 50 років, стратегія відновлення
української популяції. І вона має бути комплексна", — заявила вона.
Якщо чиновники проігнорують цей виклик, країна зіткнеться із
серйозними внутрішніми потрясіннями та погіршенням безпекової ситуації на місцях, підкреслила Кушнір.
"Тому і надалі Україна не буде сприймати нових мігрантів,
буде напруження соціальне. В цих місцях, де вони будуть скупчуватися, буде
зростати. Точно так, як буде зростати кримінальність, злочинність", —
підсумувала Світлана Кушнір.