Чи можна називати дітей на честь родичів: що каже церква та езотерики

Чи варто давати ім’я новонародженій дитині на честь родича

Ім’я для дитини — одне з перших рішень, яке приймають батьки. Часто родини схиляються до традиції називати немовлят на честь бабусі, дідуся, хрещеного чи навіть покійного родича. Але чи несе це якусь особливу силу? Чи є ризики? І як до цього ставиться Церква, психологи та народна традиція?

Традиція давати ім’я "на честь" родича

У багатьох українських родинах з покоління в покоління передаються імена — як вияв поваги, пам’яті чи вдячності. Особливо часто дітей називають:

на честь бабусі чи дідуся;

на честь покійного родича;

на честь когось із хресних батьків;

у деяких регіонах — на честь святого, в день якого народилася дитина.

Це може бути своєрідним "містком" між поколіннями — але важливо враховувати не лише традицію, а й глибші аспекти.

Що кажуть народні прикмети та езотерика?

Згідно з народними віруваннями, ім’я несе частину енергії того, кому воно належить. А отже, якщо дитина названа на честь покійного, особливо якщо той помер трагічно чи рано — це може "перетягнути" його долю. Вважається, що в таких випадках дитина може повторити життєвий шлях, неусвідомлено перейнявши риси характеру, звички чи навіть проблеми.

У езотеричних колах радять:

Не називати дитину на честь людини, яка мала важку долю, хворіла або померла передчасно.

Особливо — якщо це ім’я дається "з жалю" або щоб "увічнити пам’ять".

Позиція Церкви

Православна Церква не забороняє називати дітей на честь родичів, але заохочує:

давати ім’я в честь святого, день пам’яті якого припадає близько до дня народження або хрещення дитини;

молитися за добру долю дитини, незалежно від імені;

уникати магічного мислення, ніби ім’я саме по собі визначає життя.

Церква застерігає від того, щоб ім’я ставало "каналом" зв’язку з померлими. Головне — духовний сенс і молитва, а не формальне повторення.

Що кажуть психологи?

Психологи наголошують:

Дитина має право на свою унікальну особистість.

Якщо її з дитинства називають "маленьким Василем" чи "нашою новою Ганнусею", вона може відчувати несвідому відповідальність бути схожою на того родича. Це тиск, який формує очікування ще до того, як дитина почне себе усвідомлювати.

Також це може ускладнити стосунки в родині, особливо якщо ім’я пов’язане з сильними емоціями (любов’ю, болем, втратою).

Коли ім’я на честь родича — це добре?

Якщо родич мав щасливу долю, добру репутацію та світлу пам’ять.

Якщо дитина сама хоче бути названа на честь когось, особливо у підлітковому віці (наприклад, у випадку перейменування).

Якщо батьки не перекладають очікування, не змушують дитину відповідати "імені".

Коли краще уникнути?

Якщо родич був пов’язаний із трагедією, хворобою, конфліктами.

Якщо ім’я вибране з почуття обов’язку, а не щирого бажання.

Якщо це єдина причина вибору — "бо всі так робили".

Висновок

Називати дитину на честь родича — це не заборона і не правило. Це особистий вибір, який має базуватись на любові, мудрості та здоровому глузді. Важливо не лише ім’я, а й як ви його несете в серці, що вкладаєте у виховання дитини, і чи даєте їй право бути собою, а не "чиєюсь копією".

Нагадаємо, портал "Коментарі" писав, чи зустрічаються на небесах чоловік та дружина.