Переговори щодо іранської ядерної угоди вже тривають понад три роки
Канцлер Німеччини Олаф Шольц заявив у суботу, що “зараз настав момент істини”, щоб визначити, чи можна врегулювати ядерну угоду Ірану 2015 року зі світовими державами. Чи є такий шанс? Чому це важливо? Чи може це якось позначитися на Україні, яка порушила тему Будапештського меморандуму? Портал "Коментарі" з цими питаннями звернувся до експертів.
Тегеран раніше показував зуби – а тепер демонструє, що він готовий до конструктивного діалогу
Експерт Національного інституту стратегічних досліджень Близького Сходу Микола Замікула нагадує, що нерозповсюдження ядерної зброї – один із ключових елементів сучасного світового порядку. Тому не дивно, що цій проблемі приділяється особлива роль у міжнародних відносинах. Особливо, якщо йдеться про держави, які – якщо відштовхуватися від їхнього позиціонування та поведінки на міжнародній арені – справді можуть бути готові застосувати це озброєння у разі його розробки.
"Іран, який відкрито декларує ворожі наміри щодо Ізраїлю, а також займає різку антиамериканську позицію і керується радикальним релігійним режимом, у цьому відношенні з погляду Вашингтона становить особливу загрозу. Саме тому американці не надто вірять у декларовані іранцями мирні наміри щодо іранської ядерної програми. Тому дуже важливо забезпечити чіткі гарантії, які не дозволять Ірану створити ядерну зброю. На думку Вашингтона, цього можна досягти за рахунок нової угоди з Тегераном, яка покращувала б досягнуті в 2015 році домовленості, відкинуті в 2018 році Дональдом Трампом як невигідні і зайве "проіранські". Втім, Іран вважає інакше – він наполягає на поновленні старої угоди без її модифікації, задоволений її умовами", – пояснює експерт.
Він зазначає, що переговори з цього питання розпочалися майже рік тому – після приходу до влади у США Джо Байдена, який переглянув радикальну політику свого попередника. Вони довго не давали результату – проте зараз наголошується на певному прогресі, про який і говорив канцлер Німеччини Олаф Шольц.
"Хоч би що заявляли в Ірані, наскільки б непохитну позицію не демонстрували – зрештою, іранському керівництву необхідно вирішити це питання. Економіка країни серйозно страждає від відновлених Трампом санкцій. Відновлення робіт на ядерних об'єктах з порушенням умов угоди 2015 року, реалізоване як відповідні заходи на санкції, наблизило Іран до отримання ядерної зброї. Іранці піднімали ставки, використовуючи перспективу отримання ядерної зброї як привід для шантажу. Зараз наближається точка неповернення, за якою або стане очевидним блеф з їхнього боку, або вони справді зроблять останні кроки до статусу ядерної держави", – наводить розклад Микола Замікула.
Проте, наголошує він, у Тегерані мають розуміти, що в останньому випадку Іран остаточно підірве свою репутацію на Заході – не лише у США, а й у Європі, яка сприймається як важливий та перспективний економічний партнер.
"Ймовірно, звуження поля для маневрів і створює перспективи для напрацювання рішення, – продовжує експерт. – Про це говорять як американські, так і іранські представники. Тегеран намагається продемонструвати свою конструктивну позицію міжнародній спільноті – про що свідчить готовність провести обмін полоненими/ув'язненими, якщо американці будуть готові розблокувати іранські економічні активи. Хоча міністр закордонних справ Ірану Хосейн Амір Абдоллахіян заявляє, що це питання має гуманітарний характер і не стосується переговорів про ядерну угоду, його слід розглядати як складову частину всього американсько-іранського переговорного процесу. Виступаючи з подібними ініціативами, Іран робить натяки на свою позицію. Декларована готовність до обміну – такий самий сигнал, як демонстративна інтенсифікація ядерної програми. Тегеран раніше показував зуби – а тепер демонструє, що не все втрачено у дипломатичному процесі, і він готовий до конструктивного діалогу".
Втім, відкрито Іран не відмовляється від своїх позицій з питання ядерної угоди, вважає експерт. Тож щодо її перспектив на нас можуть очікувати різні сюрпризи.
Для України, зазначає Микола Замікула, це питання важливе насамперед як ще один дестабілізатор системи міжнародних відносин, який відволікає увагу США від проблеми російської агресії у Східній Європі.
"Також варто враховувати, що іранська проблема створює передумови для американо-російського діалогу - і використовується російськими агентами впливу для адвокації ідеї про нормалізацію американо-російських відносин з метою вирішення актуальних проблем міжнародної безпеки", - наголошує експерт.
Окремо, на його думку, варто розглянути не лише вплив американо-іранських переговорів на сучасний стан України, а й вплив нашої держави на проблему, яку Вашингтон намагається вирішити.
"Український слід у цьому питанні пов'язаний з історичним моментом – а саме відмовою нашої держави від ядерного статусу 1994 року. Ефемерність одержаних Україною за Будапештським меморандумом гарантій сьогодні стає очевидною. Це серйозний удар по ідеї нерозповсюдження ядерної зброї, – пояснює Микола Замікула. – На українському досвіді інші держави переконуються, що міжнародні гарантії та запевнення не рятують від агресії. Навпаки, володіння ядерною зброєю суттєво розширює можливості для акторів – що видно з прикладу Росії, яка реалізовує відверто агресивну політику, і яку можуть призвати до порядку. Склавши два і два, можна легко дійти висновку, що ядерний статус є єдиною гарантією захисту від зовнішньої загрози, що відкриває можливості для реалізації активної зовнішньої політики".
Напевно, у Тегерані замислюються про це. І це необхідно враховувати, оцінюючи наміри іранського керівництва, наголошує експерт.
"Не можна виключати, що навіть після поновлення ядерної угоди Іран не відмовиться від своїх ядерних амбіцій, продовжуючи приховані розробки – просто тому, що бачитиме в цьому єдину гарантію захисту своїх інтересів", – резюмує Микола Замікула.
Гарантії від США не мають жодної ваги та сенсу
На думку політолога-міжнародника Георгія Кухалейшвілі, оптимізм Олафа Шольца пов'язаний з тим, що керівництво Ірану певною мірою пом'якшило свою позицію на переговорах.
"Якщо спочатку іранці вимагали від США скасування всіх санкцій в обмін на ядерну угоду, то тепер наполягають на знятті частини обмежувальних заходів та частковому розморожуванні закордонних грошових активів. Наскільки це реально – залежатиме від Адміністрації президента США Джо Байдена. У всякому разі, навіть якщо він зніме частину обмежень і поспостерігає, чи підкріпить іранська сторона свої слова діями, нічого не втратить. Санкції можна відновити за необхідності", – пояснює експерт.
Щодо України, то тут швидше навпаки, зазначає Георгій Кухалейшвілі. Він зазначає, що вчорашня промова президента Володимира Зеленського на Мюнхенській конференції та заява про можливу відмову від зобов'язань щодо Будапештського меморандуму демонструє усьому світу, що гарантії від США не мають жодної ваги та сенсу. І що треба добре подумати, перш ніж відмовитися від ядерної зброї чи технологій для її розробки.
"Втім, негативний досвід Ірану та санкції, які гальмують розвиток країни, мають бути повчальними для чинної влади. Популістські заяви, які не мають під собою основ, псують репутацію України, – упевнений Георгій Кухалейшвілі. – Безумовно, Будапештський меморандум – це помилка тому, що США, Британія та Росія пообіцяли поважати нашу територіальну цілісність, але не давали жодних гарантій. У той же час, у США не допустять появи ще однієї порогової держави (країна, політичне та військове керівництво якої ухвалило рішення про створення власної ядерної або іншого виду зброї масового знищення та проводить практичну сплановану роботу – прим. ред.) та задушать санкціями будь-кого, хто це собі дозволить. Іран та Північна Корея тому приклад".
Читайте також на порталі "Коментарі" - президент Зеленський ображається на деякі країни-члени НАТО через їх саботаж рішення про приєднання України до Альянсу.