В ООН 50 країн та ЄС закликали Росію до припинення вогню: що за цим стоїть

24 вересня 2026, 08:48 Кравцев Сергей

Якщо одна сторона війни пропонує припинити бойові дії, то інша сторона війни починає вважати, що її противник слабне і не може продовжувати спротив

Попри широку міжнародну підтримку України, спільна заява 51 держави та ЄС із закликом до Росії припинити вогонь вкотре порушила питання про ефективність такої дипломатичної тактики. Чи сприймає Москва подібні заклики як прояв міжнародного тиску, чи, навпаки, використовує їх як аргумент у власній стратегії? Видання "Коментарі" розбиралося у цьому питанні, зібравши думки експертів.

Заклики до припинення війни, або хоча б до припинення вогню мають лунати від посередників

Політолог, політичний консультант Володимир Фесенко зазначив, 23 вересня 50 країн та Європейський Союз зробили в ООН спільну заяву на підтримку України в ООН, у якій закликали Росію до припинення вогню. В заяві нагадується, що з березня 2025 року Україна погодилася на повне, негайне та безумовне припинення вогню. З точки зору класичних стандартів дипломатії і прояву партнерської солідарності з Україною, все це правильно, але не все так однозначно, якщо подивитися на це з точки нинішньої переговорної ситуації і тактики переговорного процесу.

"Як це будуть сприймати в Кремлі? На жаль це будуть сприймати як прояв слабкості. Точно також там вже давно сприймають чергові заклики Зеленського про готовність до зустрічі з Путіним. Мені здається, що Пєскову вже подобається коментувати ці заяви з відвертим сарказмом. Хтось скаже, а нам байдуже, як це сприймають в Кремлі. Теж нібито правильно, але тоді взагалі не варто робити закликів до Росії", – зазначив політолог.

За його словами, заклики до припинення війни, або хоча б до припинення вогню мають лунати від посередників, від тих, хто ініціює мирні переговори, а не від сторони конфлікту. Ми при цьому можемо висловлювати готовність до переговорів. Саме таку тактику ми демонструємо в дискусії про так зване енергетичне перемир’я. Ми готові до переговорів, але не збираємось припиняти вогонь в односторонньому порядку, і продовжуємо удари по російських НПЗ.

Володимир Фесенко зауважує, якщо одна сторона війни пропонує припинити бойові дії, то інша сторона війни починає вважати, що її противник слабне і не може продовжувати спротив. І що тоді він буде робити? Погоджуватись на переговори, чи посилювати воєнний тиск? Запитання суто риторичне. І відповідь на нього з боку Росії ми бачимо кожен день. Це не означає, що треба відмовитись від ініціювання мирних переговорів. Але робити це маємо не ми та наші союзники, а посередники, або міжнародні організації.

"І ще одна важлива деталь щодо цієї заяви. Цю заяву не підтримали США. Хоча саме спільне з США в березні 2025 року Україна погодилась на повне, негайне та безумовне припинення вогню як перший крок для припинення війни", – зазначає експерт.

Він наголошує, це також не означає, що США проти припинення вогню, хоча саме зараз, можливо, вони не вірять в повне припинення вогню між Росією і Україною. Їх головний мотив – демонстрація нейтральної позиції, ролі посередника, а не партнера України. Нам навряд це подобається. Але нічого нового в цій позиції не має. Це офіційна позиція США з лютого минулого року, і вона проявлялася неодноразово в ставленні до подібних документів.

З цього не треба робити висновок, що Штати при Трампі проти України. Ні вони не проти України, але і не за Україну. Нам не треба сваритися з США, але і не варто сприймати Сполучені Штати як повноцінного партнера України (можливо тимчасово). Однак активно співпрацювати з США в переговорному процесі нам необхідно. Інших рушійних сил переговорного процесу про завершення російсько-української війни, крім США, на даний момент не має.

Світ любить говорити про мир, але не більше

Політичний експерт, екс-дипломат Вадим Трюхан зазначив, справді 51 держава та Європейський Союз виступили зі спільною заявою на підтримку України. У документі прямо підтверджено солідарність з Україною, підтримку припинення вогню та вимогу до Росії перейти до реальної дипломатії.

За словами експерта, окремо у заяві наголошено на необхідності повернення всіх незаконно утримуваних, примусово переміщених і депортованих українських цивільних, зокрема дітей, а також усіх військовополонених та інтернованих. Також підкреслено проблему атак у Чорному морі та ризиків для свободи судноплавства і глобальної продовольчої безпеки.

"Головне питання: так, 51 держава – це важливо, це сильний сигнал підтримки, але, якщо чесно, головна емоція інша: шкода, що це лише 51, а не хоча б 151. Бо, коли у світі постійно говорять про "мир", "переговори", "дипломатію", логічно було б очікувати значно ширшого кола підписантів під заявою, де сказано дуже базові речі: припинити агресію; погодитися на повне і безумовне припинення вогню; повернути дітей, цивільних і полонених; перейти до змістовних переговорів. І саме тому впадає в око, що серед підписантів немає багатьох провідних держав світу, які на словах регулярно декларують відданість миру та дипломатичному врегулюванню. Без гучних висновків. Без зайвого пафосу. Просто факт: коли доходить до конкретного політичного підпису під словами про мир – охочих виявляється лише 51", – зазначив Вадим Трюхан.

Він зауважив, що у списку тих, хто реально за мир немає США, Китаю, Індії, Бразилії, Туреччини, Саудівської Аравії, Південної Африки, Індонезії, Мексики, Аргентини.

За словам експерта, це держави з величезною політичною, економічною та дипломатичною вагою. І багато з них регулярно говорять про необхідність миру, переговорів та дипломатичного врегулювання. Саме тому їхня відсутність серед підписантів так помітна.

"Звичайно, непідписання конкретної заяви не означає автоматично підтримки Росії. У кожної столиці можуть бути власні дипломатичні міркування, але питання все одно залишається. Світ любить говорити про мир, але справжня ціна цих слів перевіряється дуже просто, - підписом під заявою", – підсумував експерт.

Також видання "Коментарі" повідомляло – деталі розмови Трампа та Зеленського: президент США жорстко наполягав на одному питанні.

Теги: