З початком відкритого вторгнення Росії в Україну більшість вітчизняних ЗМІ згуртувалися навколо країни та ЗСУ, тоді як російська пропаганда продовжила допомагати Кремлю розпалювати війну
Відкрита війна Росії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022-го, хоч тією чи іншою мірою триває роками, це ще й медійне протистояння. Видання "Коментарі" поцікавилося в експертів – як проявили та проявляють себе українські медіа під час війни, а також, що, на їхню думку, станеться з російською "журналістикою" після війни.
Зараз кожен готовий на будь-що, аби це хоч на мить наблизило нас до перемоги
Олег Панюта, ведучий каналу "Україна", вважає, що у переважній більшості українські журналісти згуртувалися на інформаційному фронті, як і українські воїни – навколо захисту країни, волонтери та медики – допомоги всім, хто її потребує.
"Відчувається, що кожен у нашій країні робить все для спільної перемоги. Кожне питання в інтерв'ю, кожен матеріал для медіа, кожен знятий кадр, кожен рядок, написаний чи вимовлений – спрямовані на закінчення війни. Немає такого – "я це не буду", "мені це не цікаво"… Зараз кожен готовий на будь-що, щоб це хоч на мить наблизило нас до перемоги. Я не знаю, як і де ми будемо працювати після війни, але точно знаю, що ця війна змінила кожного з нас. Тепер наша черга – зробити все для якісних змін нашої країни", – зазначає Олег Панюта.
На його думку, "російської журналістики" як такої не існує. Є суцільна пропагандистська машина, яка давно вже перемолола більшість в РФ у керованих болванчиків.
"Незгодних така машина виплюнула чи знищила. Тому журналістику в Росії доведеться наново створювати. Яскравий приклад – редактор Першого каналу Марина Овсяннікова, яка з антивоєнним плакатом у студію вибігла. Але в інтерв'ю, наприклад, італійському мовнику RAI вона впевнено доводила, що лише Путін винен у тому, що відбувається зараз. Хоча мова, безумовно, має йти про колективну відповідальність", – наголошує Олег Панюта.
Він вважає важливим питання – де, в якій країні відроджуватиметься російська журналістика?
"Поки що в Росії правлять Путін та його поплічники – марно сподіватися на те, що справжня журналістика зуміє там відродитися. А якою буде ця країна після його зносу – і за розміром, і за змістом, зараз неможливо передбачити. Але ми маємо бути готовими до того, що ворог під боком нікуди не зникне вже завтра, – попереджає Олег Панюта. – Так само, як і його інформаційні шавки. Тому гасло моєї студентської газети "Слово-зброя!" ще знадобиться!".
Починає працювати логіка, коли пошук так званих "хороших росіян" сприймається як контрпродуктивна діяльність
Політичний аналітик, PR-експерт Олександр Солонько впевнений, що нас мало має цікавити, що буде з російською журналістикою після війни.
"Оскільки там є виключно пропагандистська машина, повністю заточена на ретрансляцію меседжів Кремля. Є певні рупори – так звані медіа. Деякі з них є державними, деякі офіційно не є такими, але абсолютно підконтрольні Кремлю. Навіть так звані "російські ліберальні медіа", які досі чомусь користуються певним попитом в Україні, - це та сама історія, лише у профіль. Майже всі вони хворі на російський імперський шовінізм. Просто не всі так яскраво це демонструють як відверто прокремлівські ЗМІ", – пояснює експерт.
Коментуючи ситуацію в українському медіа-просторі, він зазначив, що практично всі великі інтернет-видання в умовах війни змушені були серйозно розбудовувати свою роботу. Кидати основну частину сил на висвітлення хроніки війни, найважливіших подій у цьому ракурсі. На поширення (зокрема на західну аудиторію) фактів воєнних злочинів в Україні з боку країни-агресора.
"Я радий, що починає працювати логіка, коли пошук т.зв. "хороших росіян" сприймається як контрпродуктивна діяльність. Вже видно, що росіяни підтримують війну проти України та геноцид української нації, особливо показовий у багатостраждальному Маріуполі (масові громадянські вбивства, депортація, штучне створення ситуації з голодом). Все це описують українські інтернет-ЗМІ, деякі з представників яких періодично самі опиняються в трагічних подіях. Тож ту частину своєї роботи, яку, виходячи із ситуації, вони можуть робити, наші інтернет-медіа, як на мене, роблять якісно", – зазначає Олександр Солонько.
Що стосується телебачення, то тут експерт має серйозні претензії.
"У мене викликає, м'яко кажучи, подив те, що люди, які займалися раніше розпропагандою в Україні, працювали на медведчуківських та мураївських каналах, зараз беруть участь у національному марафоні, та ще й тягнуть туди "експертів", які раніше займалися просуванням російської дезінформації, пропаганди в українському медіа-просторі. Це й раніше було неприпустимим, а в умовах війни – тим паче", – резюмує Олександр Солонько.
Сьогодні журналісти виконують свій обов'язок перед суспільством – інформують про ситуацію в Україні в цілому та в окремих регіонах, дають поради, розповідають про людей за екстремальних обставин
Перша секретар Національної спілки журналістів України Ліна Кущ зазначає, що українські журналісти та українські медіа здебільшого продовжують свою роботу, хоч і в нових умовах та форматі.
"Ніхто з нас не готувався до війни і не міг передбачити її масштаб, – наголошує вона. – Але українські журналісти та українські медіа – це ті, хто з перших годин перевів свою роботу на військові рейки. Сьогодні журналісти виконують свій обов'язок перед суспільством – інформують про ситуацію в Україні загалом та в окремих регіонах, дають поради, розповідають про людей за екстремальних обставин. Ми спостерігаємо стрибок відвідуваності сайтів чи переглядів відео, бачимо, що люди у критичній ситуації шукають перевірену інформацію від професійних журналістів".
Є проблеми, зазначає Ліна Кущ, із місцевими медіа у регіонах бойових дій чи на територіях, тимчасово захоплених російськими військовими.
"Водночас, – продовжує перший секретар НСЖУ, – є приклади, коли журналісти об'єднують сили кількох редакцій для створення матеріалів, друкують спецвипуски та безкоштовно поширюють серед місцевого населення та українських військових. Значна частина колег сьогодні працюють як волонтери, оскільки усі економічні моделі ЗМІ зруйновані. Якщо держава не підтримає фінансово незалежні медіа, багато хто змушений буде закритися, а журналісти залишаться без роботи. У таких умовах говорити про майбутнє російської журналістики після війни – це ставити знак рівності між агресором та жертвою. Це не прийнятно".
Читайте також на порталі "Коментарі" - РФ готує серію "референдумів" у своїх квазіутвореннях: що за цим стоїть.