Експерти розповіли, чому незважаючи на песимістичні прогнози Україні вдається давати відсіч російським окупантам
Ми переживаємо сьому добу російського відкритого вторгнення в Україну. Які основні висновки можна зробити зараз? Видання "Коментарі" із цим питанням звернулося до експертів.
Путін не може похвалитися перемогами – найбільші українські міста не захоплено окупантами
Політтехнолог, спеціаліст з антикризових кампаній Денис Богуш наголошує, що жодна спецслужба світу не прогнозувала, що Україна вистоє понад 72 години після початку російського вторгнення. Але ж Україна тримається. Вже сьома доба.
"Замість жаданого Путіним бліцкригу – все перетворюється на затяжну війну. Не з нациками-банедрівцями, як малювала російська пропаганда, а з нацією. З усім українським народом!" – наголошує експерт.
За його словами, тоді як Путін намагався перекрити нам доступ до ЄС та НАТО, ми, навпаки, стали до них набагато ближчими. За кілька днів ми тут мало не вступили до Євросоюзу.
"Допомога, звичайно, має бути більшою. Мало підсвічувати будівлі у кольорах українських прапорів та протестів десь у Європі чи США, засуджуючи війну Росії проти України. Нам потрібно багато зброї, боєприпасів, нам потрібні добровольці, нам потрібні літаки та військова техніка. Нам потрібні засоби протиповітряної та протиракетної оборони. І – більше безпілотників. Тому що ця війна показала, що ті ж "Байрактари" здатні переламати перебіг бою. "Байрактари" випалюють колони російської техніки на українських трасах десятками, сотнями… Ось така підтримка нам потрібна. І, звичайно, треба триматися, – упевнений Денис Богуш. – Путін не може похвалитися перемогами. Найбільші українські міста не захоплено окупантами. Вони живуть під обстрілами, стаючи все українськішими, навіть російськомовні. А путінці, ця недоармія грабує села та селища і намагається прорватися у великі населені пункти, прикриваючись мирними жителями. Усі морги Білорусі та прикордонних областей РФ забиті "визволителями", включаючи "кадировців". Їх бояться відправляти на батьківщину, щоб не дізналися про масштаби втрат. Також відомо, що Росія пригнала мобільні крематорії. І масово спалює трупи своїх "воїнів". Для Путіна, всієї російської армії, всієї РФ, всієї їхньої "величі" – це ганьба. Змивати її доведеться десятиліттями".
Ми пройшли точку неповернення щодо якогось примирення з "братським народом", який уже захопив наші Крим та частину Донбасу
Політтехнолог Борис Тізенгаузен поділився важливими соціальними висновками:
"Війна, як виявилося, може швидко прийти навіть до міст, що знаходяться далеко від кордону з РФ. Абсолютно змінюється ритм та формат існування людини (у мирний час та військовий). Інші пріоритети. Люди з різним достатком поставлені у однакові умови. Ракети, бомби, снаряди, кулі агресора летять нам, незважаючи на стан. І це у певному сенсі зрівнює. На перше місце виступають морально-етичні якості. Тоді як одна частина політиків втекла із країни, інша відчайдушно захищає свої міста, свою країну. Йдуть у територіальну оборону, до ЗСУ. Кожен проявляє себе по-різному. І після війни ці моменти обов'язково будуть враховані".
На думку експерта, такої взаємодопомоги, такого включення до процесу абсолютно всіх, тих, хто навіть не може допомогти фізично, але робить це морально, емоційно, інформаційно Україна не відчувала ніколи.
"Так, потужне піднесення було у 2014-му, коли Росія захопила Крим та частину Донбасу. Але це була гібридна агресія, на частині території нашої країни. А сьогодні відкрита війна прийшла на всю територію України. Також, мені здається, ми пройшли точку неповернення щодо якогось примирення з "братським народом", який уже захопив наші Крим та частину Донбасу. Але тепер зрозуміло – жодного примирення (протягом десятиліть як мінімум) вже не буде. І йдеться не лише про політиків. Якби російський народ хоча б висловлював більш зрозуміло свою думку, виходив масово проти війни на мітинги (білорусів теж стосується). Але ми бачимо, що ті ж росіяни на одну частину ваги ставлять неможливість полетіти на якийсь курорт через санкції – і бомбардування Харкова. На їхню думку, це вони страждають, а не ми. І це сильно показує різницю у ментальності українців та росіян", – пояснює Борис Тізенгаузен.
Його вразило і продовжує в хорошому сенсі дивувати, як поводяться люди, які не були військовими, у вищому керівництві України.
"І президент Зеленський, і голова Міноборони Резніков, і багато інших. Від військових можна було очікувати такої зібраності, жорсткості. Вони звикли бути у відповідній обстановці. А от від цивільних я такого не очікував, – зізнався експерт. – Мені здається, Зеленський саме зараз викристалізувався не просто як президент, а як Лідер. І те, як жорстко і логічно він вибудовує зовнішньополітичну лінію, оборону країни (зрозуміло, за допомогою професіоналів-військових) – заслуговує на повагу".
Відзначає Борис Тізенгаузен також роботу міністра цифрової трансформації – Федорова.
"Його відомство докладає неймовірних зусиль за допомогою наших фахівців з кібербезпеки, хакерів, представників IT-галузі. Підключають увесь світ. Цілодобово влаштовують масштабні атаки хакерів на агресора, блокують рахунки, криптовалютні гаманці, обвалюють сайти ФСБ, Держдуми і так далі. Воює найпотужніша інформаційна армія, – акцентує експерт. – Якщо підсумувати: незважаючи на тяжку обстановку, в Україні абсолютно злагоджено працюють усі органи держуправління. І найголовніше – чітка, зрозуміла правильна у воєнний час ведеться інформаційна політика. Вона частково заспокоює людей (наскільки це можливо), але й дуже мотивує, демонструючи наші успіхи у протистоянні з агресором – і військові, і дипломатичні".
Читайте також на порталі "Коментарі" - президент США Джо Байден розповів, у чому головний прорахунок президента РФ Путіна із вторгненням в Україну.