Пропаганда руського миру на смерті підлітка

Позицію прокуратури в резонансній справі про загибель одного і поранення іншого підлітка в Радомишлі Житомирської області підтримує через медіа один з місцевих прихильників забороненої в Україні «Партії Шарія»

На початку березня два добровольця "Радомишльської варти" прибули за викликом щодо нібито російської ДРГ у одному з районів містечка. "Диверсантами" виявились підлітки, які грали в дворі, одягнуті у камуфляжний одяг. Через "дружній вогонь" один з підлітків загинув, інший отримав поранення. Тепер двом фігурантам справи пред’явлено звинувачення в умисному вбивстві. До проведених експертиз у захисту є великі запитання. Адвокати неодноразово висловлювали підозри і у політичному бажанні силовиків області показово натиснути на добровольчі формування в регіоні, аби зменшити їхній вплив та авторитет.

Позицію прокуратури підтримує крупне місцеве видання. Зокрема, у матеріалах повторюються тези, що подія була умисним вбивством, що було зібрано достатньо доказів, які підтверджують відстань пострілу тощо. На думку журналістів видання Апостроф, такі публікації у перші місяці судового розгляду і, відповідно, в найважчі місяці вторгнення, давали неабияку поживу для російської пропаганди, яка охоче демонізувала українську армію, "надихаючись" подробицями радомишльської справи, звинуваченнями прокурорів та публікаціями ангажованих медіа.

Для житомирського видання "20 хвилин" справу про стрілянину в Радомишлі висвітлює відомий місцевий журналіст Руслан Мороз (справжнє прізвище Руслан Кунавін) – один із відомих проросійських активістів регіону. "Його погляд на справу українських військових може бути, м’яко кажучи, не надто об’єктивним. Так, Мороз-Кунавін з 2005 року до недавнього часу був прес-секретарем житомирської обласної громадської організації "Русское содружество". Це одна з численних проросійських структур, створених ще в середині 2000-х задля просування інтересів "руського міра". За даними з реєстрів, Кунавін досі є членом цієї організації, хоча зараз вона перебуває в процесі ліквідації. Також Руслан Мороз брав участь у компліментарних "експертних" інтерв’ю з представниками УПЦ МП, і навіть отримував від проросійських батюшок орден", - йдеться в статті на Апострофі.

Кунавіна скоріше можна назвати опозиціонером до попередньої влади і прихильником ідеології Шарія: значна частина постів на його сторінці за 2019-2020 роки – це перепости відео проросійського блогера, критика Майдану і проєвропейського вектору розвитку, антипатріотичні меми і конспірологічні теорії. Також очікуваною автори статті називають особисту неприязнь Мороза до підозрюваних, які є активними членами націоналістичних організацій.

Проросійські зв’язки Мороза прослідковуються і в історії із його побиттям в 2017 році за нібито ведення професійної діяльності. Тоді у журналіста викрали техніку і пограбували. "Інформаційним розкручуванням історії саме як нападу на журналіста з професійних мотивів, судовим супроводом та тиском на силові структури займалась ГО "Успішна варта" колишнього міністра доходів і зборів Олександра Клименка. Вона підтримувала захист затриманих СБУ підозрюваних у сприянні тероризму Дар’ї Мастікашевої і Василя Муравицького, екс-голови "ЦВК" "ДНР" Романа Лягіна тощо. Мороз на сторінках "20 хвилин" активно висвітлював "справу Муравицького", який, за даними СБУ, отримував гроші від бойовиків "ДНР" за підготовку і публікацію антиукраїнських матеріалів, за що був звинувачений у державній зраді. У публікаціях Мороза йшлось про "переслідування журналіста". Крім того, "20 хвилин. Житомир" цілком лояльно ставиться до одіозного медведчуківського блогера-ведучого Руслана Коцаби.

Також у справі про побиття Мороза підтримувала швейцарська правозахисна група "Мережа солідарності" (Solidaritätsnetz). Та ж Solidaritätsnetz визнала політичним переслідування Анатолія Шарія, а буквально тиждень тому проводила акції в Швейцарії "проти русофобії та фашизму" в Україні, чому невимовно раділи пропагандистські сайти. Адвокат Мороза і представник "Мережі" в Україні Андрій Гожий також є коментатором внутрішньополітичної ситуації в Україні для пропагандистських російських ресурсів. Наприклад, називає її "в’ялотекучою шизофренією".

Розповсюдження позиції прокуратури через такого медійника ставить питання про те, чи самі прокурори не працюють у цій справі на руку російській пропаганді, резюмує видання.