Київ стає постачальником безпекових технологій і претендує на вплив у трикутнику Україна-Туреччина-Сирія
Двосторонній візит президента України Володимира Зеленського до Сирії багато хто вже назвав фінальною ланкою регіонального турне, яке тривало з кінця березня. Зеленський об'їхав Саудівську Аравію, ОАЕ, Катар, Йорданію – і заявив про "конкретні домовленості". Чи справді доцільно називати цей візит історичним? Що від нього може одержати Україна? Видання "Коментарі" з цими питаннями звернулося до експертів.
Зеленський зараз робить те, чого українська дипломатія не робила ніколи
Доктор політичних наук, експерт Аналітичного центру "Об'єднана Україна" Ігор Петренко говорить, що називати цей візит історичним – цілком обґрунтовано, але з важливим застереженням.
"Історичність тут не у самому факті зустрічі двох президентів – вони вже бачилися у вересні 2025 року на полях Генасамблеї ООН у Нью-Йорку, де підписали комюніке про відновлення дипломатичних відносин. Історичність – у контексті і в послідовності кроків, які привели Зеленського до Дамаска. Давайте подивимося на карту цього турне тверезо. Саудівська Аравія, ОАЕ, Катар, Йорданія, потім Стамбул – і нарешті Дамаск. Це не набір протокольних візитів ввічливості. Це цілісна дипломатична дуга, побудована навколо однієї конкретної пропозиції: Україна має унікальний бойовий досвід протидії іранським дронам типу "Шахед" і балістичним ракетам – і вона готова цим досвідом ділитися. З Ер-Ріядом і Дохою вже підписані десятирічні оборонні угоди, з Абу-Дабі, за словами Зеленського, аналогічна угода на фінальній стадії. Понад 200 українських фахівців уже працюють у країнах Перської затоки, допомагаючи налаштовувати системи перехоплення. Йдеться про морські дрони, системи РЕБ, програмне забезпечення – не просто про продаж окремих перехоплювачів, а про комплексні рішення. Це якісно новий рівень – Україна вперше виступає не як реципієнт допомоги, а як експортер безпекових технологій", – зазначив експерт.
Ігор Петренко продовжує, і ось тепер – Сирія. І тут ключовим є не двосторонній формат, а трикутник Київ – Анкара – Дамаск.
"Зеленський прилетів до Дамаска разом із міністром закордонних справ Туреччини Хаканом Фіданом. Це не випадковість. Ердоган – головний зовнішній патрон нової сирійської влади після падіння режиму Башара Асада у грудні 2024 року. Фактично Зеленський прийшов до аш-Шараа з турецьким благословенням, і це радикально підвищує вагу та довіру до візиту. Тристоронній формат переговорів Україна – Сирія – Туреччина, який відбувся в Дамаску, – це вже не про ввічливість, це про інституціоналізацію нових відносин", – зазначив співрозмовник порталу "Коментарі".
Що ж до того, що конкретно може одержати Україна, то Ігор Петренко зауважує, що тут є кілька складових.
"По-перше, дипломатичне розширення присутності на Близькому Сході. Сибіга та його сирійський колега аш-Шайбані домовилися про відкриття посольств у Києві та Дамаску найближчим часом. За даними МЗС, обсяги двосторонньої торгівлі зросли вдев'ятеро з моменту підписання комюніке у вересні 2025-го. По-друге, продовольчий вимір: Україна підтверджує свою роль надійного постачальника зерна, ініціатива "Зерно з України" прямо обговорювалася під час переговорів. По-третє, і це, мабуть, найцікавіше – тема російських військових баз. У Сирії досі розташовані дві ключові російські бази: авіабаза Хмеймім у Латакії та військово-морська база в Тартусі. Угода 2017 року передбачала їхнє розміщення на 49 років. Але нова сирійська влада вже заявляла, що хоче перетворити ці бази на навчальні центри для власної армії. Аш-Шараа відверто говорив у квітні 2025 року, що все озброєння в Сирії – російське, і альтернатив поки немає. Але він шукає ці альтернативи. І ось тут Україна з її досвідом, технологіями і мотивацією витіснити Росію з кожної точки впливу – природний партнер", – зазначив експерт.
При цьому він наголошує, що не варто забувати й про ризики, про які варто говорити чесно.
"Аш-Шараа грає складну багатовекторну гру. У жовтні 2025-го він їздив до Москви і зустрічався з Путіним. Він не вимагав виведення російських військ і досі не ставив ультиматумів. Сирія перебуває у стані глибокої руйнації – енергетичної, інфраструктурної, фінансової – і не може дозволити собі різких рухів. Тому очікувати, що Дамаск завтра розірве всі зв'язки з Москвою і стане форпостом України на Близькому Сході, було б наївно", – зазначив експерт.
За його словами, тут важливо інше. Володимир Зеленський зараз робить те, чого українська дипломатія не робила ніколи: формує альтернативну мережу регіональних партнерів, яка тисне на Росію одночасно економічно, дипломатично і технологічно.
"Поки тристоронні переговори Україна – США – Росія стоять на паузі через ескалацію на Близькому Сході, Київ не чекає – він нарощує суб'єктність. І Дамаск у цій конструкції – це не просто ще одна столиця для фотозвіту. Це столиця, яка ще півтора року тому була союзником Москви. Сам факт, що президент воюючої України приїжджає туди і обговорює безпекову співпрацю, – це серйозний геополітичний сигнал. Чи перетвориться він на стійкий стратегічний результат – залежить від того, наскільки швидко за дипломатичними жестами підуть реальні контракти, реальні поставки й реальні інституції", – підсумував Ігор Петренко.
Турне з логікою трикутника Київ – Анкара – Дамаск
Директор Центру Близькосхідних досліджень Ігор Семиволос зазначив, що відвідування Володимиром Зеленським Туреччини, а наступний день Сирії – це логічне завершення дуги.
"Послідовність Анкара – Дамаск є дуже промовистою. Ердоган – головний зовнішній патрон нової сирійської влади. Зеленський фактично прийшов до Дамаска з турецьким благословенням, що радикально підвищує статус і довіру до цього візиту з боку аш-Шараа. Де тут тристоронній трикутник Україна – Туреччина – Сирія? Він виникає прямо зараз, на наших очах, у режимі реального часу, якщо брати до уваги тристоронні переговори між країнами, які заплановані на сьогодні", – зазначив експерт.
Він пояснює, по-перше, це безпековий вимір. Аш-Шараа заявив, що робить усе можливе, аби утримати Сирію поза поточним конфліктом між США, Ізраїлем та Іраном, і аналізує ситуацію максимально обережно. Це означає, що Дамаск потребує надійного безпекового партнера, який не тягне в жоден із блоків. Україна – унікальний партнер: вона має реальний досвід боротьби з російською та іранською експансією, але при цьому не несе "політичного багажу" НАТО чи зобов’язань перед Ізраїлем.
"По-друге, це енергетичний вимір. Учора Зеленський і Ердоган домовилися, що 5 квітня - саме сьогодні - відбудеться зустріч голів "Нафтогазу" та міністерства енергетики Туреччини. Паралельно - візит до Сирії. Це не збіг: газова геополітика (катарський маршрут через Сирію до Туреччини і далі до Європи) обговорюється одночасно на двох рівнях. По-третє, це дипломатичний вимір щодо Росії. Поки тристоронні переговори України, США та Росії стоять на паузі через бойові дії на Близькому Сході - Зеленський формує альтернативну архітектуру впливу: регіональних партнерів, які тиснуть на Москву економічно і дипломатично, посилюючи нашу суб’єктність. Виштовхування РФ із сирійських портів - частина цієї логіки", – зазначив Ігор Семиволос.
Експерт підсумовує, без будь-яких сумнівів, це історичний візит. Уперше президент воюючої України особисто їде до арабської столиці, яка ще півтора року тому була союзником Москви.
"Це розрив геополітичного шаблону – і він відбувається не спонтанно, а як завершальна точка продуманого регіонального турне з логікою трикутника Київ – Анкара – Дамаск", – констатував Ігор Семиволос.
Читайте також на порталі "Коментарі" - переговори між США та Іраном про припинення вогню опинилися на межі провалу, що різко підвищує ризик масштабної війни на Близькому Сході. Про це повідомляє Axios з посиланням на джерела у США, Ізраїлі та регіоні.