Мама в робочому чаті: чому покоління Z лишається залежними від батьків і що це означає для ринку праці

Працездатність "Зумерів" викликає питання у работодавців через залежність покоління Z від батьків

Поява випадків, коли кандидати покоління Z приходять на співбесіду разом із батьками або коли мама регулярно переписується з їхнім керівником у робочому чаті, перестала бути екзотикою - це тренд з конкретними цифрами й системними причинами. Нові опитування й статистичні огляди свідчать: частина молоді входить у доросле життя зі значною батьківською опікою, що має соціально-економічні наслідки - від сприйняття працедавцями до довгострокової фінансової автономії.

Що кажуть останні дослідження: кілька ключових цифр

За результатами великого опитування онлайн-платформи ResumeTemplates у США, 77% респондентів зізналися, що принаймні одного разу приводили батька або матір на співбесіду; 53% дозволяли батькам говорити з наймачем; 73% отримували допомогу від батьків у виконанні робочих завдань; 45% повідомили, що батьки регулярно контактують із їхнім керівництвом. Автори опитування попереджають, що така практика може підривати довіру роботодавців і "гальмувати професійний розвиток" молодих працівників.

Масштабні соціологічні дослідження свідчать, що тенденція до тривалішого проживання з батьками і фінансової залежності є світовою практикою. OECD у доповіді "Society at a Glance 2024" зазначає, що частка молодих людей, які живуть з батьками, зросла в багатьох країнах і в деяких державах досягає 50% серед 20–29-річних, хоча є суттєві відмінності між країнами. Одночасно Pew Research показує, що в 2023 році 18% американців віком 25–34 жили у батьківському домі (дані по штатах значно варіюються). Ці показники стверджують, що проживання з батьками і багатопоколінні домогосподарства - вже не поодинокі явища.

Більш "фінансовий" вимір дає Bank of America: 46% представників Gen Z у США (опитування 1 091 особи, віком 18–27) покладаються на фінансову допомогу батьків або сім’ї; 57% не мають аварійних заощаджень на 3 місяці витрат. Це показує, що економічна вразливість безпосередньо підживлює батьківську опіку.

Чому так сталося: синергія економіки, виховання й пандемії

Пояснень кілька й вони взаємопов’язані. По-перше, макроекономічні фактори: високі ціни на житло, інфляція й ринок праці, що став більш нестабільним, змусили молодь довше залишатися фінансово залежною від родини. OECD прямо вказує на зв’язок між високими витратами на житло, нестабільною зайнятістю і зростанням частки молодих людей, які живуть із батьками. По-друге, культурні зсуви: покоління, яке виросло в епоху так званого "турботливого" батьківства, частіше отримує від батьків не тільки емоційну, а й операційну підтримку при вході у робоче життя: від написання резюме до переговорів про зарплату. По-третє, пандемія COVID-19 і ринкова турбулентність 2020–2022 років прискорили повернення молоді в сімейні домогосподарства і підсилити залежність.

Наслідки для HR і бізнесу

Роботодавці реагують неоднозначно. Деякі HR-менеджери фіксують падіння впевненості кандидатів у собі й збільшення зовнішнього втручання в процесі найму: опитування менеджерів показало, що поява батьків на співбесіді викликає дискомфорт у частини рекрутерів і може знижувати шанси кандидата. Паралельно виникає дилема: чи варто приймати батьків як інформаційне джерело або ж стримувати їхню присутність, аби не шкодити професійному статусу молодого працівника.

Джулія Тусакре, головний кар'єрний стратег ResumeTemplates, стверджує: "Коли батьки безпосередньо зв'язуються з керівником дитини або відвідують співбесіди, це може зашкодити авторитету співробітника і гальмувати його професійний розвиток". Таким чином, навіть професіональні кадровики вважають надмірну участь батьків ризиком.

Українські зумери: між прагненням до незалежності та батьківським патронажем

Якщо в західних країнах дедалі частіше обговорюють феномен зумерів, які приводять батьків на співбесіди, то в Україні ця практика поки не стала масовою. Дослідження Work.ua свідчить: лише 5% українських кандидатів покоління Z зізналися, що приходили на інтерв’ю разом із мамою чи татом. Втім, в українському контексті проблема залежності молоді від батьків проявляється інакше - насамперед у питанні житла та фінансової підтримки.

За даними ЮНІСЕФ, понад 30% українців віком від 18 до 34 років продовжують мешкати з батьками. Подібні цифри наводить і Gazeta.ua, уточнюючи, що "більше третини" молодих дорослих в Україні не залишають батьківський дім навіть після отримання освіти та початку трудової діяльності. Для порівняння: у країнах Південної Європи цей показник сягає 60–70%, тоді як у США — лише близько 18%. Таким чином, Україна перебуває у проміжному сегменті, де сімейна опіка над дорослими дітьми є поширеним явищем, але не набуває настільки тотального масштабу, як у деяких європейських країнах.

Фінансова залежність молодих українців від батьків проявляється й у повсякденних витратах. Хоча точних статистичних вимірювань для України наразі небагато, соціологи наголошують: велика частина студентів і навіть молодих фахівців першого рівня доходів продовжують отримувати допомогу від родини на оренду житла, харчування або транспорт. Економічна нестабільність, низький рівень стартових зарплат та висока інфляція роблять самостійний початок життя складним для багатьох зумерів.

Цікаво, що залежність від батьків часто поєднується з парадоксальним прагненням до незалежності. Молоді люди в Україні активно користуються цифровими сервісами, навчаються новим професіям і розглядають можливості релокації за кордон. Проте у межах країни вони часто залишаються "на батьківському утриманні", що створює розрив між бажаним образом самостійності та реальністю щоденних рішень.

Чи зробить покоління Альфа зумерів прикладом незалежності?

Якщо, покоління зумерів викликає занепокоєння своєю несамостійністю, то найновіше покоління Альфа - дітей, народжених після 2010 року, дивує своєю фінансовою обізнаністю. Вони ростуть у світі смартфонів, цифрових грошей та онлайн-освіти, і це робить їх першим по-справжньому "цифровим поколінням".

Уже зараз дослідження показують, що Альфа з дитинства залучені до фінансів. Наприклад, у розвинутих країнах Південно - Східної Азії 94% дітей мають фінансовий рахунок, а 58% користуються цифровими гаманцями. У Великій Британії діти 6–14 років впливають на 26% сімейних витрат, а їхні заощадження за рік зросли на 36%. Це свідчить, що Альфа не лише витрачають, а й вчаться відкладати кошти. За даними Acorns, 30% дітей уже декларують прагнення фінансової незалежності від батьків.

Втім, повної самостійності чекати зарано. Економічні реалії — зростання вартості житла, низькі стартові зарплати — можуть затримати момент, коли Альфа стануть фінансово незалежними. Вони можуть бути більш обізнаними, ніж зумери, але залишатимуться прив’язаними до батьківських ресурсів, хоча й у нових цифрових формах.