Пікселеманія по-українськи: чому дорослі та діти захоплюються камуфляжем

Військовий одяг – модний тренд сьогодення чи віддзеркалення процесів у соціумі?

Пікселі "наступають" та масштабуються – так коротко можна охарактеризувати "вторгнення" коричнево-хакового одягу у цивільне життя українців. Чому ж він став таким популярним у суспільстві та ще й "пробрався" у дитячу моду? Чи нормально це для країни, де йде війна, а у дитсадку та школі граються "у стрілялки"? З цим непростим і не лише модним, а й, насамперед, соціальним значущим питанням "Коментарі" спробували розібратись.

Чоловіки чи жінки в однострої вже стали частиною українських реалій. Ми з величезною повагою ставимось до наших хоробрих воїнів, котрі не лише воюють, а й ходять вулицями, їздять у метро, стоять у чергах до каси в супермаркеті. А от як ставитись до тих, хто з якихось дуже особистих міркувань чи швидше бездумно начепив пікселі або заміксував камуфляжну річ у модному образі разом із брендовими лахами? Особливо коли цей хтось – маленький хлопчик чи навіть дівчинка, або й навіть немовля, котре ще й не стало на ніжки, а вже красується у піксельному комбінезончику чи курточці.

Практичний та зручний одяг, що завдяки природним кольорам перетворює людину у невидимку, завжди був затребуваний у мисливців. У такому вбранні можна було легко сховатися у лісі, в лузі та близько наблизитись до здобичі. Полюбилися пікселі й гравцям у пейнтбол, котрі стріляли у команду ворогів яскравою фарбою.

Та з 2014 року ситуація змінилася: з тканини, принтованої характерним маскувальним малюнком, що отримав код ММ-14одяг, почали відшивати одяг для військових. А в 2015 старий радянський "дубок" з округлим стилізованим листячком остаточно замінили новим "пікселем". Ще й замість букв і цифр дали влучну назву Порох-1, що натякала на тогочасного главу держави, котрий вихвалявся, що АТО закінчиться за 3 місяці .

Відтоді військовий камуфляж масово пішов "у народ", аж поки не дістався малечі. Здавалося б, дітлахи і камуфляж – це так мило. Але то тільки на перший погляд, бо варіанти та життєві сценарії, з яких батьки одягли своїх чад військову форму, можуть бути не лише патріотичними…

Ніщо так ефективно не впливає на дорослих, як надокучлива реклама. Адже виробники дитячого камуфляжу з усіх маркетингових сил рекламують свою продукцію, мовляв це так сти льно, красиво, практично. Вони запевняють батьків, що це найкращий подарунок на свято, день народження, найкращий костюм на карнавал, найліпший одяг для вулиці. Усе було б нічого, якби деякі вигадники не продавали свою форму, виставляючи фото підлітків із іграшковими автоматами, біноклями. То така креативна популяризація пікселів чи війни взагалі? Чи банальна спроба заробити на патріотичних настроях, як це було з камбучею, цукерками та безліччю товарів?

Безумовно, спосіб, точніше маркетинговий хід підняти продажі за рахунок пошиття дитячого "однострою" з пікселями – це доволі цинічно та не надто морально. Тому батькам варто сто разів подумати, чи підтримувати таких вітчизняних виробників, купуючи дитячий одяг із дорослим підтекстом. Також варто зважити на те, який сенс у такий одяг вкладають самі дорослі, вирішуючи за малюка, що йому носити. І якщо це робиться заради гарної фотосесії, вихваляння перед родичами та друзями, для того, щоб показати обізнаність у модних трендах – то це бездумно, безкультурно, антипатріотично. Це невігластво найнижчого рівня.

Проте, якщо мама зробила такий подарунок, добре усвідомлюючи глибокий зміст військових пікселів, то, на жаль, непосида, котрому ще не виповнилося3-4 років, зазвичай не збагне цього. Як стверджують психологи, дітям віком до 3 років не притаманно надавати матеріальним речам символічного значення. Малечі притаманні прості рефлекси на кшталт: звучить сирена – слід прямувати в укриття. Експерти одностайно радять не мілітаризувати дитячу свідомість, а точніше підсвідомість, у такому ніжному віці. Тим більше, що і так все, а не лише військові у формі, навкруги нагадує українським дітям, що йде війна.

Натомість дошкільнята та учні молодшої школи вже запитають: для чого, чому саме камуфляж, чи такий одяг носять майбутні воїни чи просто мужні та сміливі люди. Так званий вік "чомучок" потребує детальних логічних відповідей. Тому психологи радять дорослим заздалегідь підготуватися і почитати інформацію про військову форму. А потім закласти у маленьку голівоньку глибоке значення та ставлення до військової форми та атрибутики взагалі. Це напряму впливатиме на формування духовності та моральних цінностей дитини. Саме такий бекграунд дитина перенесе у юність і далі – в доросле життя. У свою чергу правильні цінності, закладені родиною та суспільством, людина транслюватиме своєму оточенню. Тому що більше ставатиме таких свідомих особистостей, то краще для нашої країни.

Однак повернемось до підростаючого покоління. У важких умовах війни діти, у котрих забрали спокійне дитинство мають бути дітьми, а не копіювати військових, надягаючи камуфляж. Більшість батьків, котрі служить в лавах ЗСУ, вважає, що таке тиражування на підліткову аудиторію просто знецінює військову форму. Носіння однострою мало б бути привілеєм, символом, а не чимось буденним. Адже у формі військові воюють, відстоюють свободу нашої землі, помирають за неї…

Натомість виробники, котрі пишаються своїми "хітами продажів" упевнені, що в такий спосіб діти навпаки намагаються підтримати військових, які є для них кумирами. Зрозуміло одне: жити у соціумі і бути поза соціумом неможливо. Тому питання навіть не в тому добре це чи погано, це є факт. Психологи вважають що в такий спосіб малеча виказує свою прихильність тому, кому найбільше довіряє, тобто нашим воїнам. На відміну від російських дітей, котрих носіння камуфляжу спрямовує на агресію, українська історія абсолютно протилежна і спрямована на мир. Якщо дитина носить такий одяг, то це дисциплінує її, а також ніби з’єднує незримою ниткою із батьком, дідусем чи іншим родичем, що зараз знаходиться на фронті. Коли малеча носить пікселі, то можна підкріпити це призивом робити "як тато" ранкову зарядку, рано лягати спати тощо.

Також психологи нагадують, що бажання дитини носити стилізацію військової форми, хакову футболку чи брюки може бути продиктовано банальним копіюванням того, що одягають друзі, знайомі, однолітки. Тому не потрібно робити з цього проблему. Чи потрібно бити на сполох, коли діти у камуфляжі влаштовують блок-пости та зупиняють машини? Також ні, бо так діти відчувають свою значимість, піднімають самооцінку, підкреслюють потрібність у дорослому суспільстві. Це гра, забавки, у котрій малеча проживає реальність, що цілком нормально для такого віку. Інша річ, що такі мілітарні рамки і копіювання лише військової тематики звужують становлення власного "я", особистості. На жаль, часто для цього становлення не вистачає підтримки батька, котрий загинув на війні. І тоді батькову кепку в пікселі син одягає у важкі моменти, щоб ніби відчути присутність рідної людини. Психологи наголошують, що коли йде процес горювання, проживання втрати, не потрібно забороняти носити елементи форми.

Жорстка заборона наступає тоді, коли молодь віком 18-ти років і старше носить у цивільному житті військову форму та ще й із шевронами. Такі дії кваліфікуються законом як адміністративне правопорушення. Адже згідно із наказом Міністерства оборони, військовий однострій мають право носити тільки ті, хто проходить військову службу, є військовозобов’язаним під час проходження зборів. До цього списку входять також курсанти та ліцеїсти, резервісти, воїни, що були звільнені у запас або у відставку, зберігши при цьому право носити військовий одяг. У решті випадків відповідна стаття передбачає штраф від 2550 до 3400 гривень. Ця заборона та чіткий регламент діє з 2019 року, проте наше навіть за чотири роки наше суспільство ще не усвідомило прості сенси… Адже військова форма – це передусім приналежність до найвідповідальнішої і найпочеснішої в державі професії. І свою силу духу можна показати якраз не вдягаючи пікселі, а відмовившись від них.