Забруднення Чорного моря мінами та мазутом: як війна руйнує прибережну економіку

Екологічна небезпека ставить під загрозу дельфінів, тоді як рибальство та туризм на узбережжі можуть втратити мільярди доларів

Чорне море, колись символ родючості та відпочинку для мільйонів людей, нині перетворилося на зону екологічної кризи через повномасштабне вторгнення Росії в Україну. Тисячі морських мін, затоплені кораблі з витікаючим паливом та боєприпаси, що розкидані по дну, створюють невидиму загрозу не лише для навігації, а й для всієї морської екосистеми.

За даними Організації Об'єднаних Націй, війна призвела до зростання кількості жертв від мін та вибухонебезпечних залишків війни на 22% у 2024 році, з понад тисячею додаткових постраждалих порівняно з 2023 роком.

Ці проблеми не обмежуються Україною: забруднення поширюється на Румунію, Болгарію та Туреччину через кругові течії моря. Екологічні ризики загрожують морській фауні, зокрема дельфінам, а економічні наслідки – рибальству та туризму прибережних громад – оцінюються в мільярди доларів.

Тисячі мін як невидима пастка для моря

Морські міни, закладені обома сторонами конфлікту з початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року, стали одним із найнебезпечніших елементів забруднення Чорного моря. За оцінками військових Сполучених Штатів Америки та їх союзників, з початку війни виявлено понад 100 мін у водах Чорного моря, а до лютого 2024 року нейтралізовано 94 з них. Російські сили, зокрема, закладали міни поблизу порту Одеси на початку війни, що призвело до дрейфу не закріплених вибухових пристроїв у бік Болгарії та Румунії через протитечії моря. З 2022 року зафіксовано 5 інцидентів із кораблями, які натрапили на такі міни, що ускладнює комерційну навігацію та експорт зерна з України.

Міни не лише загрожують судноплавству, а й створюють довгострокові екологічні ризики. Вибухи від мін викликають підняття осаду з дна, що задушує бентосні організми – основу харчового ланцюга. За даними Женевського міжнародного центру з гуманітарного розмінування, війна в Україні призвела до активного використання морських мін, які становлять суттєву загрозу для цивільного судноплавства та екосистем. У січні 2024 року Туреччина, Румунія та Болгарія уклали угоду про спільне очищення моря від дрейфуючих мін, створивши спеціальну групу для нейтралізації, але повне очищення може тривати десятиліттями. Аналітики зазначають, що невідома точна кількість мін, закладених Росією, робить Чорне море найнебезпечнішим для суден у Європі, з підвищенням страхових премій для кораблів у 30 разів.

Ця невидима пастка посилює загальну деградацію екосистеми, де вже 90% вод Чорного моря страждають від нестачі кисню через природні та антропогенні фактори, а війна лише прискорює процес.

Витоки палива з потоплених суден: хімічна бомба повільного дії

Затоплені кораблі та танкери, пошкоджені внаслідок бойових дій або аварій, стали джерелом масових витоків палива, перетворюючи Чорне море на "хімічну бомбу повільного дії". Найдраматичніший інцидент стався 15 грудня 2024 року в Керченській протоці, де шторм пошкодив 2 російські нафтовики – Volgoneft-212 та Volgoneft-239. Перший затонув, виливши близько 4300 тонн мазуту – низькоякісного важкого палива, побічного продукту переробки нафти, а другий сів на мілину з витоком щонайменше 2000 тонн. Мазут, через свою високу в'язкість, утворює смолоподібні плями, які важко видаляти, і проникає в харчові ланцюги, отруюючи морське життя на роки.

За даними супутникового моніторингу (Sentinel-1, TerraSar-X, PAZ), забруднення поширилося на 2 км2 поблизу Феодосії та 0,25 км2 біля мису Такіл станом на 4 січня 2025. Легкі фракції мазуту досягли узбережжя Одеської області, зокрема рекреаційної зони Катранка біля Тузловських лиманів Національного природного парку. Попередня оцінка матеріальних збитків – понад 14 мільярдів доларів США, які підуть на очищення та профілактику. Порівняно з аварій 2007 року в Керченській протоці, коли вилилося 1300–1800 тонн мазуту, нинішня катастрофа вдесятеро масштабніша.

Грінпіс попереджає, що "тіньовий флот" Росії – старі, погано обслуговані судна, які ігнорують регуляції, – становить значний ризик для екології, безпеки та безпеки судноплавства. У холодну пору мазут осідає на дні, але влітку може спливти, посилюючи сезонні загрози для узбережжя.

Загроза для морської фауни, особливо дельфінів

Морська фауна Чорного моря, зокрема дельфіни, страждає найбільше від комбінації мін, вибухів та хімічного забруднення. За даними Грінпіс, з початку війни зафіксовано майже 3000 загиблих дельфінів з ознаками поранень від мін та бомб, понад 1000 викидених на берег особин, що втричі перевищує показники 2019–2021 років. Вибухи від мін та снарядів викликають розрив плавального міхура в риб та ссавців, а акустичні хвилі порушують ехолокацію дельфінів, призводячи до дезорієнтації, голодування та масової загибелі.

Експерти пов'язують сплеск смертності з військовими діями: "Збіг викидів дельфінів у Чорному морі з російським вторгненням в Україну надто великий, щоб його ігнорувати", – зазначає науковець з Грінпіс. У грудні 2024 – січні 2025 років зафіксовано 61 загибель дельфіна, з 10 тілами в Краснодарському краї Росії. Мазут отруює пір'я птахів та шкіру ссавців, роблячи його непроникним для води; з 160 врятованих великих кроншнепів у Анапі 60 загинули наступного дня після очищення. Загалом, забруднення впливає на 58 видів риб та 12 видів червонокнижних тварин у зонах, як Зміїний острів.

Крім дельфінів, страждають осетри, чиї міграції блокуються греблями, та птахи. Війна прискорила евтрофікацію (надмірне збагачення водойм біогенними речовинами), зменшивши зоопланктон у 2–10 разів через інвазивні види, як морський гребневик, посилюючи голод морських ссавців.

Економічні наслідки для рибальства прибережних громад

Рибальство, ключова галузь для прибережних громад України, Румунії та Болгарії, продовжує зазнавати значних втрат через мінування, забруднення та зміни клімату, що посилюють бойові дії. За даними Європейського парламенту, у 2025 році рибалки Європейського Союзу, зокрема румунські та болгарські судна, скоротили дні на морі на 25% порівняно з 2024 роком через ризики від мін, забруднення та деградацію середовища, що призвело до загального зменшення виловів на 22% в акваторії Чорного моря. Ці втрати пов'язані з падінням популяцій ключових комерційних видів, таких як анчоуси та кефаль, де в Румунії та Болгарії вилови не досягають рівнів попередніх років через зміну міграційних маршрутів, спричинену підвищенням температури води та забрудненням. У Румунії та Болгарії, де рибальство становить значну частку прибережної економіки, втрати від деградації середовища оцінюються в 50–70 мільйонів євро на рік, з акцентом на забруднення, евтрофікацію та інвазивні види, що ускладнюють вилов осетрових та мальків.

В Україні загальні втрати рибної промисловості сягнули 120 мільйонів доларів США станом на листопад 2025 року, з руйнуванням нерестовищ, забрудненням дельти Дніпра та обмеженням доступу до акваторії через міни та токсини, за оцінками Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України.

Прорив Каховської греблі у червні 2023 року, чиї наслідки відчуваються досі, коштував понад 50 тисяч тонн рибних ресурсів, або близько 100 мільйонів доларів, через тривале забруднення свіжою водою з добривами та паливом, що поширилося на понад 7300 квадратних кілометрів акваторії Чорного моря.

Міни змушують рибалок уникати прибережних зон, де виловлюють 70% ресурсів, а мазут отруює харчові ланцюги, зменшуючи популяції анчоусів та сардин. Прибережні громади, як у Херсоні та Миколаєві, втрачають дохід від вилову, а очищення земель від мін коштуватиме 38 мільярдів доларів для третини забрудненої території України. Глобально, війна загрожує продовольчій безпеці, оскільки Чорне море забезпечує 50% українського експорту.

Ці економічні удари посилюються високими цінами на енергоносії, які зросли на 40% у 2025 році через війну, роблячи експлуатацію суден невигідною для дрібних рибалок. За словами експертів Європейської комісії, без негайних заходів з розмінування та очищення, прибережні громади ризикують втратити до 50% робочих місць у рибальстві до 2030 року, що загрожує соціальній стабільності.

Туризм під ударом: закриті пляжі та забруднені води

Туризм, що генерує мільярди для Болгарії та Румунії, опинився під загрозою через мінування пляжів та нафтові плями. Мінування північно-західного узбережжя Чорного моря призвело до закриття пляжів для туристів, зменшивши антропогенне навантаження, але завдавши економічних втрат. Мазут з Керченської протоки забруднив узбережжя Криму та Одеси, де пляжі, як Катранка, стали непридатними для відпочинку. За останніми оцінками, 14 мільярдів доларів збитків від витоку 2024 року включають втрати туризму.

У Болгарії та Румунії, де туризм становить 10–15% ВВП, забруднення зменшує потік відпочивальників на 20–30% у сезон, а страх перед мінами підвищує страхові витрати. Війна перетворила море на "зону ризику", де "пляжі, забруднені нафтою, загрожують здоров'ю відпочивальників".

Міжнародні зусилля

Міжнародні організації активно реагують на ситуацію, що склалася на чорноморському узбережжі: ООН через Службу з дій щодо мін (UNMAS) охопила зусиллями 3,5 мільйона людей в Україні. Грінпіс створив мапу 226 нафтових розливів з 2022 по 2025 рік, охоплюючи 1308 квадратних кілометрів Швеція та Програма розвитку Організації Об'єднаних Націй передали обладнання для моніторингу забруднення. Проте окуповані території України обмежують доступ, а "тіньовий флот" Росії продовжує створювати ризики.

Забруднення Чорного моря мінами та боєприпасами – це не лише екологічна трагедія, а й економічний удар по регіону, де рибальство та туризм годують мільйони. З втратами в десятки мільярдів доларів та тисячами загиблих тварин, криза вимагає негайних міжнародних дій. Україна, як країна з найбільшим забрудненням мінами у світі, потребує підтримки для очищення – від спільних флотилій до судових позовів проти Росії. Лише через солідарність та наукові зусилля Чорне море зможе повернутися до життя, забезпечивши стале майбутнє для прибережних громад. Без цього загроза триватиме десятиліттями, нагадуючи про ціну війни.