Як війна народжує культурні дива: локальні проекти, що змінюють Україну назавжди

Проєкти, які кардинально змінили українську культуру

У 2025 році локальні культурні проекти в Україні перетворюються на потужний інструмент національної самосвідомості, соціальної згуртованості та економічного відновлення, попри виклики повномасштабної війни. Від реставрації пам'яток архітектури до фестивалів сучасного мистецтва, ці ініціативи не лише зберігають культурну спадщину, але й формують мистецькі ком'юніті, залучаючи громадське залучення та міжнародні колаборації.

За даними Стратегії розвитку культури до 2030 року, ухваленої урядом 28 березня 2025 року, культура позиціонується як базис національної ідентичності, що сприяє розвитку людського капіталу та креативних індустрій. Мережа закладів культури налічує близько 30 000 установ з 200 000 працівниками, але лише 50% населення споживає культурні продукти, що підкреслює потребу в доступності та цифровізації.

Культурні проекти демонструють стійкість суспільства, де локальні ініціативи, такі як реставрація 100-річного вітряка з Херсонщини чи фестивалі в регіонах, досягають охоплення у понад 21 мільйон контактів, стимулюючи ціннісні колаборації між державою, бізнесом та громадою. У нашій статті ми проаналізуємо чотири ключові тренди, підкріплені подіями, статистикою та думками експертів, щоб розкрити, як культура стає частиною системи безпеки та глобальної культурної дипломатії.

Реформування закладів культури: від радянської моделі до мультидисциплінарних хабів

Один з домінуючих трендів 2025 року – інституційна реформа закладів культури, спрямована на лібералізацію фінансування, мультидисциплінарність та інтеграцію в національну безпеку, що перетворює музеї та бібліотеки на центри культурних послуг з фокусом на збереження спадщини та освіту через культуру. Цей напрямок відображає перехід від штатних розписів до державно-приватного партнерства, з акцентом на донорську підтримку та цифровізацію, дозволяючи локальним проектам адаптуватися до воєнних реалій. За оцінками, реформа охопить 30 000 закладів, з пілотними ініціативами для створення гібридних просторів, де бібліотеки поєднуються з галереями та сценами, підвищуючи доступність для вразливих груп, як ветерани та внутрішньо переміщені особи.

Ключовою подією, що ілюструє цей тренд, стало затвердження Стратегії розвитку культури 2025–2030 та Плану заходів до 2027 року 28 березня 2025 року, що стало першим системним документом для всіх секторів культури. Ця стратегія враховує знищення культурної спадщини російськими військами, передбачаючи механізми захисту та поширення тисячолітньої історії України як частини світової спадщини. У липні 2025 року відбулася підготовка до Конференції з відновлення України в Римі, де культура інтегрувалася в напрямок людського капіталу, з фокусом на оновлення шкільних програм з образотворчого та музичного мистецтва, а також книжкових фондів бібліотек. Інша подія – пошкодження фасаду Софійського собору від російського обстрілу 10 червня 2025 року, що призвело до зустрічі голови Мінкульту Миколи Точицького з директоркою заповідника Нелею Куковальською для огляду та планування реставрації, підкреслюючи роль культури в системі безпеки. Ці ініціативи стимулювали зростання донорської підтримки, разом з проектом RES-POL, запущеним у грудні 2023 року, що став основою для стратегії та забезпечив фінансування для локальних реформ.

Експерти наголошують на стратегічній важливості. "Культура має стати невід'ємною частиною безпеки", – заявляє Галина Григоренко, перша заступниця міністра культури та стратегічних комунікацій, яка у квітні 2025 року отримала Орден мистецтв і літератури від Франції за внесок у збереження спадщини. "Міністерство створює акустику, середовище для роботи митців, авторів, музикантів тощо", – додає вона, підкреслюючи, що реформа – не швидке рішення, а системний процес з аналізом та коригуванням. "Зберегти культурну спадщину (і це особливо актуально в умовах її цілеспрямованого знищення російськими військами), розвинути та поширити, спробувати довести до світової спільноти усвідомлення тисячолітньої історії України та її культури як невіддільної частини світової спадщини", прокоментував Микола Точицький.

Літературні фестивалі як каталізатор регіональної ідентичності

Літературні фестивалі та книжкові події формують тренд регіональних ініціатив, що поєднують поетичні читання, дискусії та автограф-сесії для зміцнення культурного зв'язку, пам'яті та спільності, з акцентом на правозахисні аспекти та транскордонну співпрацю. Цей напрямок стимулює локальні спільноти через безкоштовний доступ, дитячі програми та презентації, досягаючи понад 300 супровідних подій на одному фестивалі, і сприяє розвитку сучасної літератури в умовах війни.

Характерною подією став фестиваль "Протасів Яр" 4-6 липня 2025 року в Києві, присвячений пам'яті активіста Романа Ратушного та його брата Василя, загиблого у лютому 2025-го. Програма включала поетично-музичні виступи, лекції про роль культури у формуванні спільнот, презентацію репортажу "Ратушні. Легенда про Лицаря та Друїда", навчання з домедичної допомоги, кримськотатарські виступи та театральну виставу за участі Ірми Вітовської, з безкоштовним входом і охопленням тисяч учасників. Інша подія – Місяць авторських читань 23-26 липня 2025 року у Львові, десятий транскордонний фестиваль з участю понад 60 письменників з України, Польщі, Чехії та Словаччини, включаючи Галину Крук, Андрія Любку та нових імен як Малґожата Лебда, з 18 авторами у Львові та 300+ подіями, такими як зустрічі з драматургами. Виделкафест 25-27 липня 2025 року в Одесі об'єднав три сцени для концертів, поетичних читань, перформансів та показів українського кіно без цензури, підтриманий Міжнародним фондом "Відродження" та PEN Ukraine, з резидентами як Микола Вікнянський та Катерина Ножевнікова. Ці фестивалі залучили 1,3 мільйона учасників по всій країні, стимулюючи локальні ініціативи.

"Роль культури у формуванні спільнот – це не абстракція, а щоденна практика, де локальні ініціативи стають основою для транскордонного діалогу", – зазначила організаторка фестивалю "Протасів Яр" у пресбрифінгу 4 липня. Цей тренд сприяє зростанню книжкового ринку на 25% у регіонах, з фокусом на спадщину та відповідальність.

Сучасне мистецтво та урбаністичні ініціативи: амбівалентність у просторах

Сучасне мистецтво та експериментальна музика визначають тренд урбаністичних ініціатив, де фестивалі досліджують амбівалентність публічних просторів, відбудову та фронтові території, інтегруючи низові рухи з глобальними платформами як Венеційська бієнале. Цей напрямок акцентує волонтерство, дискусії про геополітику та використання радянської спадщини для культурних хабів, з безкоштовним входом та укриттями для безпеки.

Подією, що характеризує тренд, став фестиваль "Конструкція ІХ" 29-31 серпня 2025 року в Дніпрі, дев'ятий за рахунком, з концепцією "Ukrainian Hardcore: Learning from the Grassroots", що вплинула на український павільйон на Венеційській бієнале 2025. Програма включала дискусії "Frenemies" про оселі як затишок і вразливість, співпрацю з KHARPP для збору на будинок для родини з прифронтової Новопавлівки, та роботу з модерністською спадщиною через команду "Культура Медіальна". Фестиваль, підтриманий House of Europe та фондами Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції, мав 10 локацій у 2014 році, але зараз фокус на якості, з укриттями біля локацій. "Перша "Конструкція" була яскравим спалахом і подарувала надію, що в цьому місті може з'явитися щось круте. Зараз "Конструкція" вкорінилась у Дніпрі", – коментує Андрій Палаш, співорганізатор фестивалю. "Одна з цілей Росії – залякати нас, щоб ми сиділи в підвалах. Ми ж прагнемо розвивати наявні простори", – додає Катерина Русецька, кураторка дискусійної та візуальної програми фестивалю "Конструкція", співзасновниця ГО "Культура Медіальна". Подія залучила 5000 учасників, стимулюючи низові рухи попри еміграцію та брак фінансування.

Корпоративні колаборації в культурі: від реставрації до медіа-охоплення

Корпоративні ініціативи, як партнерства бізнесу з громадою, формують тренд ціннісних колаборацій, де реставрація пам'яток, документальні проекти та внутрішні програми досягають мільйонного охоплення, зміцнюючи національну пам'ять та стійкість. Цей тренд інтегрує культуру в бізнес-стратегії, з фокусом на внутрішню комунікацію та міжнародні покази.

Прикладом є культурні проекти МХП, що у 2024 році досягли 21 млн контактів, з Telegram-каналами на 1 млн читачів щомісяця. Подіями стали показ документального проекту "Культура vs війна" про митців на фронті в Європарламенті, ЮНЕСКО та на дипломатичних зустрічах; фотовиставка "The Will to Win" про олімпійців 2024 у Парижі; партнерство з українським павільйоном на Венеційській архітектурній бієнале; реставрація 100-річного вітряка з Херсонщини в Музеї просто неба в Києві; підтримка журналу "Локальна історія" про Василя Стуса; тур "Люди-Титани" з Kozak System для поранених; внутрішня програма "Знай українське" з опитуваннями та розіграшами. "Культура може бути близькою й живою навіть у робочому чаті", – зазначає представник МХП про залучення працівників як амбасадорів. Цей тренд забезпечив підготовку першого тому 15-томного зібрання творів Стуса, з емоційними історіями як радіозапрошення від вітряка.

Існуючі тренди ілюструють, як локальні культурні проекти в 2025 році не лише виживають, але й процвітають, інтегруючись у глобальні процеси. "Чи це ідеальний варіант, що розв'яже всі задачі та виклики сфери? Звісно, ні. Але це перший підхід, за ним – величезна робота з імплементації", – підсумовує Галина Григоренко. З фокусом на інклюзію та стійкість, Україна формує культурну дипломатію, що забезпечить зростання креативних індустрій на 30% до 2030 року, перетворюючи виклики на можливості для національного відродження.