Україна в НАТО чи НАТО в Україні: що дає новий статус присутності в Альянсі

Україна отримала статус партнера в програмі розширеного партнерства НАТО. Про це 12 червня повідомив офіційний веб-сайт Північноатлантичного альянсу. Цей статус є складовою частиною Ініціативи НАТО щодо взаємосумісності з партнерами. Мета Ініціативи – підтримка та поглиблення співробітництва між державами-членами і партнерами, що вносять значний внесок в операції та місії під проводом НАТО.

Заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму Богдан Петренко звертає увагу, що коли ми говоримо про будь-які кроки у напрямку євроінтеграції або євроатлантичної інтеграції – ми однозначно демонструємо світові, що Україна цивілізаційно є частиною західної цивілізації.

"І – в контексті збройного конфлікту з РФ – це ще раз демонструє, що на Сході України – не війна двох пострадянських республік, – зазначає експерт. – Мова йде про міжцивілізаційний конфлікт, в якому Росія веде агресію проти західних цінностей. Це важливо з точки зору усвідомленості світом поділу на "свій -чужий" в цьому протистоянні".

Інша важлива складова, за словами Богдана Петренко, – це демонстрація Заходом підтримки України.

"Це також сигнал іншим країнам НАТО про те, кого підтримувати в конфлікті, – пояснює експерт. – Це – відчуття західного "плеча" і демонстрація хто є "свій" у конфлікті на Сході. Важливий компонент, особливо сьогодні, коли в умовах кризи частина західних політиків ще вище підніме прапор "зняти санкції з Росії"... Звичайно, програма передбачає і певне практичне поглиблення співпраці між НАТО і Україною. Зокрема – кадрової та інформаційної (доступ до розвідувальної інформації). Це ще одна складова – демонстрація послідовності політики щодо України".

Останнє, підкреслює Богдан Петренко, важливо для подолання негативний тенденцій всередині нашої країни про те, що "захід наплює на наші інтереси" і "ніякої інтеграції все одно не буде".

Експерт акцентує увагу і на двох негативах.

"Перший і традиційний – Україні треба бути готовою до того, що будь-які рухи в бік НАТО дуже болісно сприймаються в Кремлі, – попереджає заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму. – І однозначно нас може очікувати якась "отвєтка" – чи чергова роздача паспортів на окупованих територіях, або посилення бойових дій, або стимулювання якихось внутрішніх конфліктів. Ймовірно, саме тому на рівні президента України питання про новий статус України в НАТО ігнорується".

Другий негатив – покладання занадто оптимістичних очікувань.

"Цей рівень співпраці – далеко не План дій щодо членства, – каже Богдан Петренко. – І він ніяк не наближає нас до самого членства. Це може навіть бути черговою спробою знайти довготривалу (а можливо і постійну) заміну ПДЧ. Поки у нас не вирішено питання щодо збройного конфлікту з Російською Федерацією та існують проблеми з територіальною цілісністю, навряд чи ми зможемо очікувати повноцінних інтеграційних процесів".

"Україна отримає доступ до розвідданих НАТО"

Ризиків в отриманні нашою країною статусу партнера з розширеними можливостями НАТО немає, упевнений експерт з національної безпеці і оборони Українського інституту майбутнього Іраклій Джанашия. Але є два основних аспекти, на які варто звернути увагу при отриманні цього статусу.

"Перший – отримання можливості обміну розвідувальною інформацією з країнами НАТО. Це робить нас нехай на маленький, але все ж – крок ближче до Північноатлантичного альянсу, – зазначає Іраклій Джанашия. – Другий – можливість займати позиції в штаб-квартирі і оргструктурах НАТО. Цей пункт при правильному його використанні може підвищити статус України в очах країн-учасників Альянсу. Той самий випадок, коли відіслані представники будуть прямим чином впливати на авторитет країни".

За словами експерта УІБ, зазвичай в такі місця надсилаються ініціативні, добропорядні й амбітні люди: "Але з урахуванням того, що в нашій країні, як вихідця з "совка" ініціативність в армії і силових структурах карна, ми можемо як зміцнити авторитет, так і..."

"Доступ до НАТО вже закритий"

Директор Центру міжнародної безпеки Валерій Кравченко вважає, що таке партнерство, незважаючи на всі програмні плюси, має свої ризики.

"Головний з них смисловий – Київ закриває для себе шлях членства в Альянсі, – зазначає директор ЦМБ. – Навіть незважаючи на зазначений у тексті посил про прагнення до членства, де-факто ми стали в ряд з традиційними партнерами-нейтральними країнами – такими, як Фінляндія чи Швеція (не кажучи вже про Йорданії та Австралії). Участь у програмі Грузії, яка також прагне стати членом, не аргумент. Самі грузини після 2014 року неодноразово скаржилися на те, що тепер їх не сприймають в Брюсселі як кандидатів на членство. Щоб не дратувати Росію. Тому що у Грузії є Абхазія і Південна Осетія, окуповані Росією".

Багато, підкреслює Валерій Кравченко, запитують, чому Угорщина, раніше блокувала євроатлантичні устремління України, проголосувала "за".

"Ось вам і відповідь – Україну "злили" в партнерство, – вважає директор ЦМБ. – А партнера вже не потрібно захищати статтею 5. Боюся, що цей "успіх" – останній на багато років у нашій євроатлантичної інтеграції. Ми згорнули на перехресті "не туди".

Як повідомляв портал "Коментарі", для вступу до складу Альянсу Україні потрібно прийняти п'ять законів, які в НАТО виставили в якості умови для членства. Про це розповіла віце-прем'єр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанишина