Маніпуляції РФ з родичами полонених: як українські активісти протидіють гібридній війні

Шахраї полюють на родичів військовополонених: як уберегтися від обману

Під час триваючої гібридної війни Росії проти України, маніпуляції з родичами полонених стали одним із ключових інструментів дестабілізації українського суспільства. Ці дії не обмежуються фізичним полоном військових та цивільних, а поширюються на психологічний тиск на їхні сім'ї, з метою підбурювання до протестів та поширення дезінформації. Українські активісти та неурядові організації, такі як Центр прав людини ZMINA, активно протидіють цим загрозам, розробляючи стратегії, спрямовані на посилення психологічної стійкості суспільства.

Механізми російських маніпуляцій: від шантажу до пропаганди

Згідно з даними Amnesty International, тисячі українських громадян наразі утримуються в полоні в Росії та на окупованих територіях, де вони піддаються тортурам, тривалому ізольованому утриманню та змушенню до зізнань, що кваліфікується як воєнні злочини.

Російські спецслужби систематично застосовують тактики психологічного тиску на родичів українських полонених, намагаючись перетворити їх на інструмент гібридної війни. За даними розслідування NV, опублікованого 8 вересня 2025 року, Росія примушує сім'ї полонених до участі в пропагандистських кампаніях, погрожуючи виключенням їхніх рідних з обмінів полоненими. Це включає примус до поширення дезінформації, де родичі змушені записувати відео чи робити заяви, що дискредитують український уряд.

Наприклад, українська розвідка виявила класифіковані російські документи, які деталізують інструкції для обробки сімей полонених, з метою створення атмосфери недовіри до державних структур. У звіті Amnesty International від 4 березня 2025 року зазначається, що українські полонені піддаються тортурам та примусовому зникненню, що посилює вразливість їхніх сімей: "Російська влада піддає українських військовополонених (POW) та цивільних заручників тортурам, тривалому ізольованому утриманню, примусовому зникненню та іншим формам жорстокого поводження, що становить воєнні злочини та злочини проти людяності."

Ці маніпуляції часто відбуваються через соціальні мережі чи телефонні дзвінки, де невідомі особи, видаючи себе за російських чиновників, вимагають від родичів конкретних дій. За словами речника Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Петра Яценка, такі дії спрямовані на "посів недовіри, розбрату та перевантаження державних структур дезінформацією".

Аналізуючи дані з OSCE, які цитують дослідження ZMINA, Росія влаштовує показові суди над українськими полоненими, де їх змушують до фальшивих зізнань, що потім використовується для тиску на сім'ї. Згідно зі звітом Державного департаменту США про права людини в Україні, умови утримання в російських в'язницях залишаються жахливими, з фізичними знущаннями та відсутністю медичної допомоги, що впливає на психологічний стан полонених і їхніх родин. Ці тактики не нові: ще в 2023 році Politico повідомляло, що після місяців мовчання сім'ї раптом отримували дзвінки від полонених, де ті заохочували до протестів проти українського уряду, стверджуючи, що "Київ не хоче нас повернути". Такий підхід дозволяє Росії посилювати внутрішній розкол, використовуючи емоційний стан родичів.

Тип маніпуляції

Опис та приклади

Кількість задокументованих випадків (за звітами)

Шантаж через дзвінки від полонених

Полонені змушені дзвонити родичам і заохочувати до протестів проти уряду, стверджуючи про "байдужість Києва".

Понад 100 сімей отримали такі дзвінки після місяців мовчання.

Пропозиції "інформації" в обмін на злочини

Контакти через соцмережі з пропозиціями даних про полонених за поширення дезінформації чи організацію акцій.

Документовано десятки спроб шантажу родичів зниклих.

Виключення з обмінів полоненими

Погрози виключити полонених з обмінів, якщо сім'ї не беруть участь у пропаганді.

Класифіковані документи фіксують системний тиск на сім'ї.

Психологічний тиск через показові суди

Змушення полонених до фальшивих зізнань, що транслюються для дестабілізації сімей.

Тисячі POW піддаються таким судам.

Історії родин: від полону до опору

Історії реальних родин ілюструють глибину проблеми. Візьмімо випадок Мар'яни Чечелюк, 24-річної українки з Маріуполя, яка провела понад 2 роки в російському полоні. Після повномасштабного вторгнення вона разом з сестрою Аліною переховувалася в бункерах "Азовсталі". 1 травня 2022 року під час евакуації через гуманітарний коридор росіяни відокремили Мар'яну від сестри, змусивши пройти фільтрацію, де перевіряли татуювання та телефони. Аліна згадує: "Вони світили лампою в обличчя. Погрожували відправити мене до дитбудинку та вбити батьків, якщо я не розповім про зв'язки Мар'яни з ЗСУ." Сім'я зверталася до різних організацій понад 2 роки, щоб повернути Мар'яну, що підкреслює психологічний тиск на родичів.

Для того, щоб схилити полонених до співпраці, їх утримують у вкрай нестерпних умовах. За словами політв'язня Дениса Петренова, який звернувся до міжнародної спільноти щодо нелюдських умов утримання українців у російських в'язницях, "їжа і вода мають дуже низьку якість; багатьом ув'язненим не вистачає нижньої білизни і постільної білизни. Майже всі не мають доступу до засобів гігієни та захисту від комах, а ув'язнені стикаються з нестачею основних ліків.".

Ще одна історія стосується сімей з Херсонщини, де, за даними ZMINA, окупаційна влада використовує шантаж для підбурювання. Тетяна, донька незаконно ув’язненого окупантами цивільного бранця Олександра (імена змінено з міркувань безпеки), зіткнулася з шантажем російських спецслужб, які надсилали їй голосові повідомлення та відео з батьком, вимагаючи співпраці в обмін на його звільнення. Жінка повідомила про тиск до СБУ, яка порадила їй вигадувати відмовки, щоб уникнути виконання вимог ворога, зокрема надання інформації про військові об’єкти. "Я розуміла, чим це може для мене закінчитися", – згадує Тетяна, яка відмовилася співпрацювати, попри психологічний тиск і погрози припинити спілкування. Зрештою, коли росіяни зрозуміли, що шантаж не діє, вони видалили свій акаунт у Telegram, залишивши Тетяну в стані паніки, але з твердим рішенням чинити опір.

Стратегії НГО: протидія від ZMINA та інших

Українські неурядові організації, зокрема ZMINA, розробляють комплексні стратегії протидії російським маніпуляціям. ZMINA радить родичам не піддаватися шантажу, а звертатися до офіційних структур, таких як Координаційний штаб та СБУ, для перевірки інформації.

У звіті американського аналітичного центру RAND про український опір російській дезінформації зазначається, що українська неурядова організація StratCom України активно протидіє пропаганді, висвітлюючи умови утримання POW, щоб запобігти здачі в полон. ZMINA фокусується на освітніх кампаніях: "Не контактуйте з підозрілими особами, повідомляйте про спроби шантажу, використовуйте офіційні канали".

Інші НГО, як Save Ukraine, проводять рятувальні операції, наприклад, евакуюючи сім'ї з окупованих територій. У лютому 2024 року вони врятували три сім'ї з чотирма дітьми, де батьки відмовлялися від російських паспортів, стикаючись з бомбардуваннями та тиском. Ці стратегії включають психологічну підтримку: семінари з резилієнсу, де родичі вчаться розпізнавати маніпуляції.

У 2021 році Україна створила Центр протидії дезінформації, що координує зусилля з комунікаціями. Звіт незалежного аналітичного центру CIGI про гібридну війну підкреслює, що ефективне використання соцмереж президентом Зеленським допомогло протидіяти російським наративам. Ці заходи посилюють суспільну стійкість, перетворюючи вразливість на силу.

Психологічна стійкість суспільства: ключ до перемоги

Фокус на психологічній стійкості є центральним у протидії гібридній війні. За даними ZMINA, маніпуляції спрямовані на ерозію довіри, але активісти успішно протидіють цьому через освіту та підтримку сімей. Так, за даними RAND, кампанії проти пропаганди зменшили вплив російських наративів на 47%. ZMINA закликає сприймати людей з окупованих територій як ресурс, а не загрозу, що посилює єдність.

У підсумку, протидія маніпуляціям через освіту, підтримку та офіційні канали не лише захищає родини, а й зміцнює психологічну оборону нації, роблячи гібридну війну менш ефективною. Ці зусилля демонструють, що стійкість – це не пасивність, а активна боротьба за майбутнє.